До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
15. Браття, по-людському говорю, навіть людського заповіту, ствердженого як слід, ніхто не може скасувати чи до нього що додати. 16. Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: потомкам, немов би говорилося про багатьох, але про одного: і твоєму потомкові, яким є Христос. 17. Кажу бо це: заповіту, що був стверджений Богом, закон, що прийшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати і, таким чином, знести обітницю. 18. Бо коли б насліддя було від закону, воно не було б більш від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю.
19. Навіщо ж тоді закон? Його додано з причини переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. 20. Посередника ж нема, коли є хто один; а Бог один. 21. Хіба тоді закон проти обітниць Божих? Зовсім ні. Бо якби даний був закон, що міг оживляти, тоді справді від закону було б оправдання. 22. Але Писання все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа
Від Марка святого Євангелія читáння.
7. В той час покликав Ісус дванадцятьох і став їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. 8. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім самої палиці, ні хліба, ні торбини, ні грошей у гаманець; 9. щоб обувалися в сандали й не вдягалися в дві одежі.
10. І говорив їм:
– До якого б дому ви не ввійшли, там пробувайте аж поки не вийдете звідти. 11. А коли в якому місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, виходячи звідтіль обтрусіть і порох з ваших ніг на свідоцтво їм.
12. Вони вийшли і проповідували покаяння, 13. виганяли численних бісів і намащували олією чимало хворих та оздоровлювали їх
Мр. 6, 7-13. «Наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу».
Кожен із нас завжди шукає певності у своєму житті: хоче мати освіту, працю, житло, мати осіб, яким довіряє, та багато чого іншого. Ми хочемо бути впевнені у своєму майбутньому, тому чинимо те чи інше.
Виходячи з цього, бачимо, як часто, хоч і називаємося християнами, шукаємо тієї певності в людях чи обставинах. Часто ми цілком не здатні повірити Господеві і не вчимо себе мати певність у Бозі.
Ніщо не є певним: люди, як і обставини, змінюються, політичні та економічні ситуації також. Жоден банк, жодна політична система не є певними, як і всі люди: сьогодні вони є нашими друзями, а завтра зраджують.
Отже, нічого певного на землі знайти не можемо, тільки Господь є сталий і незмінний. Це для нас добра вказівка, щоб ми не покладалися ні на що, а в будь-яких обставинах училися шукати впевненості в Богові, довіряти Йому. Усе більше усвідомлювати, що саме наша віра в Спасителя – це єдине, що може дати нам певність у житті.
Владика Венедикт (Алексійчук)
