2 Кор. 181 зач.; 6, 1-10.
До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
1. Браття, як співробітники благаємо вас благодаті Божої не приймати марно. 2. Бо каже:
Сприятливого часу я вислухав тебе
і в день спасіння я поміг тобі.
Ось тепер – час сприятливий, ось тепер .– день спасіння. 3. Не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння; 4. але в усьому показуємо, що ми слуги Божі, у великій терпеливості, у скорботах, у бідах, у великій тісноті, 5. під бичуванням, у темницях, у заколотах, у трудах, у недосипаннях, у постах, 6. у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові, 7. у слові правди, в силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці; 8. у славі й безчесті; у наклепах і в добрій славі; як обманці, однак правдиві; 9. як незнані, але добре знані; як ті, що вмирають, але все живі; як карані, та не убиті; 10. як сумні, та завжди веселі; як бідні, але багатьох збагачують; як ті, що нічого не мають, але все посідають.
Євангеліє: Мт. 105 зач. 25, 14-30.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Сказав Господь притчу оцю:
14. І царство небесне буде мов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. 15. Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому – один, кожному за його здібністю, і від’їхав.
16. Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. 17. Так само і той, що взяв два, також придбав два других. 18. А той, що взяв один, пішов, викопав у землі яму і сховав гроші пана свого.
19. По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними рахунок. 20. Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів:
– Мій пане, каже, ти мені дав п’ять талантів, ось я придбав других п’ять талантів.
21. Сказав до нього його пан:
– Гаразд, слуго добрий і вірний. Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.
22. Приступив і той, що взяв був два таланти й каже:
– Пане, два таланти дав ти мені. Ось других два придбав я.
23. Сказав до нього пан його:
– Гаразд, слуго добрий і вірний! Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.
24. Приступив і той, що взяв був один талант, і каже:
– Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. 25. Тому, зо страху я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє.
26. Озвався його пан і каже до нього:
– Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав. 27. Тож треба було тобі дати мої гроші торгівцям, і я, вернувшись, взяв би своє з відсотками. 28. Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має десять. 29. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, візьмуть і те, що має. 30. А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.
2 Кр. 6, 1–10: “Як ті, що нічого не мають, а все посідають”
Бути щасливим — це бути вдячним. За те, що дароване Богом, за кожну можливість, за вміння розпізнавати Його ласку і відчувати постійну опіку.
Щоб бути щасливим не треба мати безмір усього, а лише вміти насолоджуватися тим, що маєш. Бачити перед собою Вершину, яка височіє понад усім життям. І старатися день за днем, крок за кроком йти до її досягнення.
Якщо спрямувати своє життя на досягнення вищої мети, ніж просто перевершити когось, сягнути чогось більше, ніж хтось інший, бути кращим, жити веселіше, то зуміємо сягнути щастя.
