Псалом 5
Вислухай, Господи, слова мої,* зверни увагу на моє зітхання.
Прислухайся до голосу мого благання, Царю мій і Боже мій!* Бо до тебе я молюся.
Господи, удосвіта ти голос мій почуєш,* удосвіта буду молитися до тебе і тебе виглядати.
Бо ти не такий Бог, що любить беззаконня,* лукавому немає місця в тебе.
І нечестиві не встояться перед очима в тебе.* Ти ненавидиш усіх лиходіїв.
Вигублюєш усіх тих, що неправду кажуть.* Господеві осоружні кровожерні й лукаві!
Я ж, з превеликої ласки твоєї, увійду в дім твій* і поклонюся до святого храму твого в страсі перед тобою.
О Господи, веди мене твоєю правдою ради моїх ворогів,* вирівняй твою дорогу передо мною.
Бо в їхніх устах немає постійности, серце в них – пропасть;* гортань їхня – гріб відкритий, облесний язик їхній.
Скарай їх, Боже: нехай від власних замислів згинуть,* за їхніх переступів силу прожени їх, бо ворохоблять проти тебе.
І всі ті, що до тебе прибігають,* будуть радіти, вони повіки весело гукатимуть.
Захисти їх, і нехай тобою веселяться ті,* що люблять твоє ім’я.
Бо ти, Господи, благословиш праведника* і ласкою його оточуєш, немов щитом.
Псалом 5: “Господи, веди мене твоєю правдою “
Усе наше життя – дорога. Кожен витоптує власну. Та скільки б ми не йшли, завжди стараємося, щоб вона була гладша, рівніша. Нам би хотілося, щоб на ній не траплялися жодні перепони.
Та все ж, буває різне. Хтось на цій дорозі зневірюється і втрачає орієнтири. Тоді просто йде, куди ноги несуть. А хтось, навпаки, чітко розуміє, куди, для чого і як іде.
Господь є тим орієнтиром, який мав би бути в житті кожного. Для всіх, кого Бог привів на цю землю, головною метою мала би бути зустріч із Ним. Тому так важливо, щоб на цьому непростому, часто звивистому, повному випробувань і складнощів шляху, ми відчували і вірили: Бог зі мною, Він веде, тому я не схиблю!
