Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 2 зач.; 1, 12-17; 21-26.
12. В той час вернулися апостоли в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу. 13. Увійшовши в місто, зійшли на горницю, де вони пробували: Петро і Іван, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, син Якова. 14. Всі вони пильно й однодушно були на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами.
15. Тими днями Петро, вставши серед братів, яких зібралось було разом близько ста двадцяти, мовив:
16. – Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який став проводирем тих, що схопили Ісуса. 17. Він був зачислений до нас і прийняв частку служби цієї.
21. Треба, отже, щоб із цих мужів, що сходились з нами ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22. почавши від хрищення Івана аж до дня, коли він від нас вознісся, щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.
23. І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвише Юст, і Матія. 24. І, помолившись, сказали:
– Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, 25. щоб узяти місце тієї служби й апостольства, від якого відпав Юда, щоб іти на своє місце.
26. І кинули жереб, і жереб упав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
Алилуя (г. 1): Ісповідять небеса чуда Твої, Господи, і істину Твою в церкві святих (Пс. 88,6).
Стих: Бог прославлюваний на раді святих (Пс. 88,8).
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 2 зач. 1, 18-28.
18. Бога ніхто не бачив ніколи:
Єдинородний Син, що в лоні Отця, той об’явив.
19. Ось свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалиму були до нього послали священиків і левітів спитати його: хто ти? 20. І він признався, не заперечив, признався:
– Я не Христос.
21. Вони спитали його:
– Що ж – Ілля ти?
– Ні, – мовив він.
– Пророк ти?
– Ні, – відповів він.
22. Тоді вони сказали йому:
– Хто, отже, ти ? – щоб відповісти тим, які нас вислали. Що про себе кажеш?
23. Він промовив:
– Я – голос вопіющого в пустині: вирівняйте путь Господню, як сказав пророк Ісая.
24. Були ж посланці з фарисеїв. 25. І спитали його, кажучи до нього:
– Чого ж ти христиш, коли ти ні Христос, ні Ілля, ні пророк?
26. Іван їм відповів:
– Я хрищу водою, але серед вас стоїть той, якого ви не знаєте; 27. він – той, що йде після мене, і я не гідний розв’язати йому ремінь сандалів.
28. Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Іван христив.
—-
Йо. 1, 18-28. «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – Той об’явив».
Напевно, нам, християнам, до кінця годі усвідомити цю подію, яка сталася через народження Ісуса Христа. Бог являє себе людям. І те прагнення Бога, пошук Бога, який завжди був і є в кожній людині, може втамувати лише особиста зустріч з особою Христа.
В особі Христа Бог показує себе, являє себе. Показує, яким Він був відвічно і який Він тепер. Тому особа Христа – єдина, яка нас провадить до Бога, показує Його нам. Якщо зустрічаємося з Христом – зустрічаємося з нашим Господом. І ми, як християни, мусимо усвідомлювати, що Бог нам подарував, що ми вже маємо, що ми отримали. Ми отримали самого Господа в людському тілі! (Вл. Венедикт Алексійчук)
