До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
2 Кор. 180 зач.; 5, 15-21.
15. Браття, Христос умер за всіх, щоб ті, що живуть, не жили більш для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.
16. Тому, отже, віднині ми не дивимося ні на кого за людською міркою. Якщо й знали Христа по-людськи, то його тепер більш так не знаємо. 17. Тож коли хто у Христі, він нове сотворіння. Старе минуло, настало нове. 18. Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам служіння примирення. 19. Бо Бог у Христі примирив собі світ, не вважаючи на провини людей, поклавши нам на уста слово примирення. 20. Ми, отже, посли замість Христа, немов сам Бог закликає через нас. Благаємо замість Христа: примиріться з Богом. 21. Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми в ньому стали Божою праведністю.
Алилуя (г. 8): Воскресни, Господи, в упокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї (Пс 131,8).
Стих: Клявся Господь Давидові істиною і не відречеться її (Пс. 131,11).
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 3 зач. 1, 16-22.
16. В той час Ісус, проходячи повз Галилейське море, побачив Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. 17. Ісус їм сказав:
– Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей.
18. І вмить вони покинули мережу й пішли слідом за ним. 19. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Івана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, 20. і відразу їх покликав. І вони зоставили батька Заведея в човні з наймитами та пішли слідом за ним.
21. Прийшли вони в Капернаум, і він у суботу відразу увійшов у синагогу і почав навчати. 22. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
—-
Мр. 1, 16-22. «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей. І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за Ним».
Цей випадок оповідає про Петра й Андрія, Якова та Йоана, показуючи їхню рішучість. Коли Бог їх покликав, вони пішли відразу, не задумуючись, як наголошує Євангеліє щодо перших двох апостолів і двох наступних.
Це дуже важливо – вслухатися в те, до чого Бог кличе нас в певну хвилю, у конкретний момент нашого життя. Адже немає такої хвилі, щоб Господь нас не кликав, не потребував нас, не сподівався на нас. І тому дуже важливо завжди бути готовим до Його розпорядження.
Треба вдивлятися в обставини нашого життя, бо саме через них Бог промовляє, вказує, до чого Він нас кличе, яке завдання, яку місію хоче нам доручити. І коли пізнаємо, до чого Бог нас кличе, ніколи не біймося робити ці кроки, але відважно йдімо за Господом. (Вл. Венедикт Алексійчук)
