До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.
Еф. 232 зач.; 5, 33 – 6, 9.
33. Браття, нехай кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого; а жінка нехай поважає чоловіка.
1. Діти, слухайте в Господі батьків ваших, бо це справедливо. 2. Шануй батька свого й матір – це перша заповідь з обітницею: 3. щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім. 4. І ви, батьки, не досаждайте дітям вашим, але виховуйте їх у послусі й наводьте їх на розум у Господі.
5. Раби, слухайте панів цього світу зо страхом і шаною, у простоті вашого серця, як Христа, 6. працюючи не задля ока, щоб подобатися людям, але як слуги Христа, які від серця чинять волю Божу. 7. Служіть охоче, як Господеві, а не як людям, 8. знаючи, що кожен одержить нагороду від Господа за те, що зробить доброго, чи раб, чи вільний. 9. І ви, пани, чиніть їм те саме: киньте погрози і знайте, що як для них, так і для вас є Господь на небі, який не вважає на особи.
Алилуя (г. 1): Ісповідять небеса чуда твої, Господи, і істину твою в церкві святих (Пс. 88,6).
Стих: Бог прославлюваний на раді святих (Пс. 88,8).
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 34 зач. 8, 1-3.
1. Одного разу проходив Ісус через міста та села, проповідуючи й звіщаючи добру новину про царство Боже. З ним були дванадцять 2. і деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів, 3. Іванна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм помагали зо своїх маєтків.
___
Еф. 5, 33 – 6, 9. «Служіть охоче, як Господові, а не як людям»
Нам може здатися дивним, чому Господь вказує, щоб раби слухались панів. Мусимо розуміти, що Господь прийшов на землю, де такі стосунки тоді були звичним життям, ментальністю народу. І треба було трохи часу, щоб усі усвідомили, що рабство – це щось неприпустиме, ненормальне для людського життя. Але Бог, промовляючи в тих обставинах до рабів, щоб вони служили своїм володарям, як Господеві, одночасно каже, щоб і пани чинили їм те саме. Не лише слуги мають служити панам, як Господеві, але так само пани мають розуміти, що Бог дав їм тих чи тих людей, що сам Господь їх послав. І ставитись до них, як до самого Господа.
Звичайно, рабовласницькі часи минули, для нас сьогодні цей уривок ніби й не актуальний. Але він вчить нас, що нема різниці, що ми робимо, яку посаду обіймаємо, усюди маємо поводитись так, як Божі слуги. Якщо ми підвладні, то маємо служити як Господеві нашим керівникам у християнському дусі. А керівники завжди мають пам’ятати, що мають служити як Господеві своїм підлеглим. (Вл. Венедикт Алексійчук)
