До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
Євр. 305 зач.; 2, 2-10.
2. Браття, коли слово, оголошене ангелами, було таке важне, що всякий його переступ і непослух тягнув за собою справедливу кару, 3. як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Його спочатку проповідував Господь, і воно було нам підтверджене тими, що його чули, 4. коли Бог засвідчив знаками, чудами і різними силами, і дарами Святого Духа, які він роздає по своїй волі.
5. Не ангелам бо підкорив він світ грядущий, про який ми говоримо. 6. Бо десь хтось засвідчив, кажучи:
Що таке людина, що ти про неї пам’ятаєш?
Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього?
7. Ти вчинив його малощо меншим від ангелів.
Увінчав його славою і честю.
8. Усе підкорив йому під ноги.
Коли ж усе підкорив під нього, він не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене, 9. але бачимо Ісуса, увінчаного славою й честю, за те, що перетерпів смерть, який на короткий час був нижче ангелів, щоб благоволінням Божим за всіх зазнати смерти.
10. Годилось бо тому, ради якого все й через якого все, щоб увести багатьох синів у славу, через страждання удосконалити провідника їхнього спасіння.
Алилуя (г. 5): Хваліте Господа, всі ангели Його, хваліте Його, всі сили Його (Пс. 148,2).
Стих: Бо Він сказав і сталося, Він повелів і створилося (Пс. 148,5).
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 51 зач. 10, 16-21.
Сказав Господь своїм учням:
16. Хто слухає вас, мене слухає; хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.
17. Вернулись сімдесят два з радістю, кажучи:
– Господи, ба й біси коряться нам з-за твого імени.
18. Він сказав їм:
– Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. 19. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. 20. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі.
21. Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив:
– Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
—-
Божа мудрість незбагненна. Але вона відкрита для кожного, хто готовий її пізнавати.
Іноді ми так прагнемо успіху, слави, кар’єрного зросту, однак, здобуваючи все це, часто залишаємось спустошеними.
Щоби бути насправді щасливими – не треба бути найбільш успішним чи всуціль ідеальним, треба мати відкрите серце до Божої мудрості – простоти, безумовної любові, наївності. Немовлята можуть навчити нас цього: гляньмо лише, як туляться вони до батьків, як вповні їхнє життя залежить від тих, хто з ними. Як щиро дивляться у вічі, повністю віддані своїм батькам.
Вдається нам так довіряти Богу своє життя?
