Першого соборного послання Іванового читáння.
1 Йо. 69 зач.; 1, 8 – 2, 6.
8. Улюблені, коли кажемо, що гріха не маємо, ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає. 9. Як же визнаємо гріхи наші, він вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди. 10. Коли ми кажемо, що не згрішили, чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає.
1. Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Як же згрішить хто, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. 2. Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу.
3. З того знаємо, що ми його пізнали, коли заповіді його бережемо. 4. Хто каже: я його знаю, і заповідей його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає. 5. Хто ж береже його слова, в тому любов Божа справді досконала. 6. З того і знаємо, що ми у ньому. Хто каже що в ньому пробуває, повинен так поводитись, як він поводився.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 62 зач. 13, 31 – 14, 2.
Сказав Господь своїм учням:
31. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.
32. Про день же той чи годину, ніхто не знає: ні ангели на небі, ні Син, тільки Отець. 33. Глядіть, чувайте, не знаєте бо, коли настане той час. 34. І воно так, як чоловік, що, від’їзджаючи, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу і велів воротареві пильнувати. 35. Так пильнуйте і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, увечері чи опівночі, чи як запіє півень, чи уранці, 36. щоб коли вернеться несподівано, не застав вас уві сні. 37. А що вам кажу, кажу всім: чувайте!
1. Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, і первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити, 2. та казали: – Тільки не під час свята, щоб не було розруху в народі.
Марка 13, 33: «Глядіть, чувайте, не знаєте бо, коли настане той час».
Ще до початку повномасштабної війни ми неодноразово чули, що необхідно скласти тривожну валізу, а також поради фахівців, що потрібно туди скласти. Та. незважаючи на те, що цю інформацію повторювали, що багато експертів казали про це, багато з нас поспіхом скидали речі, зрозумівши, що вибухи ракет і повітряна тривога – це не щось із фільмів, а наша нова реальність.
Нікому з нас не відомо, коли завершиться наш земний шлях. Та навіть розуміючи це, ми далеко не завжди задумуємося про те, з яким багажем прогрішень постанемо перед Господом. Маючи все необхідне для покаяння і навернення, маючи шанс на зміну свого життя в будь-який момент, ми вичікуємо чогось, ще дужче засмічуємо свої душі так, ніби хтось нас повідомить: завтра збирайся в дорогу.
«Глядіть, чувайте, не знаєте бо, коли настане той час»... Живімо щоденно з готовністю в будь-яку мить потати перед лицем Бога, не змарнувавши шанс на вічністю і спасіння.
