До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Кор. 164 зач.; 15, 58 – 16, 3
58. Браття, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчас та знайте, що труд ваш у Господі не марний.
1. Щождо збірки на святих, робіть і ви так, як я був наказав Церквам галатським. 2. Першого дня тижня кожний з вас хай відкладає в себе, збираючи, що може заощадити, щоб не робити збірок тоді, коли я прийду. 3. А коли прийду, пошлю тих, що ви вважатимете, з листами, щоб вони віднесли ваш дар у Єрусалим.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 19 зач. 5, 17-26.
17. Одного разу, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та законовчителі, що прийшли були з усіх сіл Галилеї та Юдеї, і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти.
18. Аж ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали, як би його внести й покласти перед ним. 19. Не найшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. 20. Бачачи їхню віру, Ісус мовив:
– Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!
21. Книжники та фарисеї почали міркувати: «Хто це, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?» 22. Ісус, знаючи думки їхні, відповів їм:
– Чому так думаєте в серцях ваших? 23. Що легше – сказати: відпускаються тобі гріхи твої; чи сказати: встань і ходи? 24. Та щоб ви знали, що Син чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, – мовив розслабленому, – кажу тобі: встань, візьми твоє ліжко і йди додому.25. І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. 26. Всі, дивуючись, остовпіли й прославляли Бога, і, повні страху, казали:– Сьогодні бачили ми дивні речі.
Луки 5, 19: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!”.
Бачимо в Євангелії, що тисячі людей ходили за Ісусом Христом, проте лише деякі зцілювалися. Зцілювалися ті, хто довіряв Богові, хто покладався на Нього цілковито. Саме віра цих людей дозволяла їм отримувати від Господа благодать.
Євангеліє не розповідає, чи розслаблений вірив, чи не вірив, навіть чи бажав, чи не бажав оздоровитися, а вказує, що його принесли, мабуть, його друзі. Саме через їхню віру Господь прощає йому гріхи й оздоровлює його.
Нам дуже важливо пам’ятати, що через нашу віру, нашу молитву за когось Бог може творити чудеса щодо інших. Тому наша віра має силу творити чудеса не лише для себе, а й для інших осіб.
Владика Венедикт (Алексійчук)
