Соборного послання Юдового читáння.
Юд. 78 зач.; 1, 11-25
11. Браття, горе тим, що пішли дорогою Каїна і, у відплату, попали в обман Валаама, і у бунті Корея загинули. 12. Вони – підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами і самих себе випасають; хмари безводні, що їх гонять вітри; дерева, що пізно восени без плоду, двічі умерлі, вирвані з корінням; 13. люті морські хвилі, що власним соромом шумують; блукаючі зорі, яким чорна темрява збережена повіки.
14. Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих, 15. щоб учинити суд над усіма і виявити всім безбожним усі вчинки їхньої безбожности, які вони безбожно учинили, та всі зневаги, що проти нього говорили оті грішники безбожні». 16. Вони ремствують, нарікають на свою долю і йдуть за своїми похотями; уста їхні промовляють гордовито, підлещуються для користи.
17. Ви ж, любі, згадуйте слова, що вам предсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, 18. які вам говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних». 19. Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу.
20. Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі, 21. бережіть себе у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. 22. Тих, що вагаються, старайтеся переконати; 23. інших рятуйте, вириваючи з вогню; до інших майте милосердя зо страхом; ненавидьте навіть одежу, забруджену тілом.
24. Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду і поставити перед своєю славою непорочними в радості, 25. єдиному Богу, Спасу нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого – слава, величчя, сила і могутність перед усіма віками, і нині, й по всі віки. Амінь.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 110 зач. 23, 1-34; 44-56.
1. В той час повели Ісуса первосвященики, книжники і старші народу до Пилата, 2. і почали його обвинувачувати, кажучи:
– Ми найшли, що цей підбурює народ наш, збороняє давати кесареві податок і каже, що він – Христос-цар.
3. Пилат спитав його:
– Ти цар юдейський?
Ісус у відповідь сказав до нього:
– Ти кажеш.
4. Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби:
– Я не находжу ніякої вини в цьому чоловікові.
5. Вони ж настоювали і кричали:
– Він народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.
6. Почувши це, Пилат спитав, чи цей чоловік – галилеянин; 7. і довідавшися, що він з-під влади Ірода, відіслав його до Ірода, який тими днями був також у Єрусалимі.
8. Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса, бажав бо здавна бачити його, тому що чув про нього і сподівавсь побачити від нього якесь чудо. 9. Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. 10. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його обвинувачували. 11. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. 12. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
13. Тоді, скликавши первосвящеників, старшин і народ, 14. Пилат до них промовив:
– Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу. Ось я, розсудивши справу перед вами, не найшов у цьому чоловікові ніякої вини в тому, в чому ви оскаржуєте його. 15. Та й Ірод не найшов, бо ж відіслав його до нас. Отже, видно, що він не вчинив нічого, гідного смерти. 16. Тому я його покараю й відпущу.
17. Треба ж було йому на свято випустити їм одного. 18. Та вони всі разом закричали:
– Геть із цим, відпусти нам Варавву!
19. Цього останнього за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю.
20. Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, промовив до них знову. 21. Та вони закричали:
– Розпни, розпни його!
22. Тоді промовив до них утретє:
– Яке зло вчинив він? Я не найшов у ньому нічого, гідного смерти. Покараю його й відпущу.
23. Але вони наполягали, кричачи сильно, і вимагали, щоб його розп’яти. І крик їхній переміг. 24. Тоді Пилат присудив, щоб сталось, як вони просили. 25. І він відпустив того, що за повстання й убивство був вкинутий у темницю і якого вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
26. І як вони його вели, заставили якогось Симона Киринея, що вертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
27. Ішов за ним великий натовп людей і жінки, що плакали за ним та голосили. 28. Ісус обернувся до них і сказав:
– Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою й над вашими дітьми! 29. Бо ось настануть дні, коли скажуть: щасливі неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували.
30. Тоді казати почнуть горам :
впадьте на нас!
– і горбам:
покрийте нас!
31. Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?
32. З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
33. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там розп’яли його і злочинців, одного по правиці, і другого по лівиці. 34. Ісус сказав:
– Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.
44. Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, 45. бо затьмарилось сонце, і завіса храму роздерлася посередині. 46. Ісус закликав сильним голосом:
– Отче, у твої руки віддаю дух мій!
Сказавши це, він віддав духа.
47. Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи:
– Справді цей чоловік був праведний.
48. Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, верталися додому, б’ючи себе у груди.
49. Усі його знайомі стояли оподалік, і жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на все те.
50. І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, людина добра і праведна, 51. що не пристав був до їхньої ради ні вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста, і очікував Божого царства. 52. Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. 53. Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробі, висіченім у скелі, де ще ніхто не лежав.
54. То був день приготування і вже заходила субота.
55. Жінки, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, йдучи слідом за Йосифом, бачили гріб і як поклали тіло Ісуса. 56. Вернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.
Юда. 1, 11-25. «Тих, що вагаються, старайтеся переконати, інших рятуйте,… до інших майте повне страху милосердя»
Бог, який є любов’ю, шукає різних способів, щоб спасти кожну людину. Він завжди діє у нашому житті. Ніколи не перестає діяти. Посилає нам тих чи інших людей, створює ті чи інші ситуації, допомагає почути ті чи інші фрази, читати ті чи інші книжки. І так само ми у своїй поставі до інших людей завжди є для когось або спасенням від Бога, або ж джерелом якоїсь проблеми.
Ніколи на комусь не ставмо хреста. Стараймось завжди в якийсь спосіб до людини промовляти, потягати до Бога. Якщо не можемо щось зробити зовні, то молитися за неї ніколи не можемо перестати. Маймо ті почуття, що були у Христі Ісусі! І як Бог хоче спасення кожної людини, так само і ми прагнім вічного життя для кожної людської особи. (Вл. Венедикт Алексійчук)
