Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 41 зач.; 18, 23-28.
В тих днях, коли зійшов Павло в Кесарію, він пішов привітати Церкву і пішов у Антіохію.
23. Пробувши там деякий час, він рушив далі і пройшов за порядком Галатський край та Фригію, утверджуючи всіх учнів.
24. Один юдей, на ім’я Аполлос, олександрієць родом, людина красномовна й сильна в Писанні, прибув до Ефесу. 25. Він був наставлений на шлях Господній і, палаючи духом, говорив і навчав точно про Ісуса, дарма що знав тільки хрищення Івана. 26. І він сміливо став говорити в синагозі. Прискилла й Акила, почувши його, взяли його до себе й точніше викладали йому путь Божу. 27. Коли ж він хотів піти в Ахаю, брати заохотили його до того й написали учням, щоб його прийняли. І він, прибувши, багато помагав тим, що увірували, завдяки ласці; 28. бо він сильно поборював юдеїв, прилюдно доводячи з Письма, що Ісус – Христос.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 43 зач. 12, 36-47.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
36. Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб стати синами світла.
Сказавши це, Ісус відійшов і скрився від них.
37. Та хоч і як багато чудес він зробив перед ними, вони не вірували в нього, 38. щоб збулося слово пророка Ісаї, який сказав був:
Господи, хто повірив тому, що ми чули,
і рам’я Господнє кому об’явилось?
39. Вони не могли увірувати, тому що Ісая ще й так сказав був:
40. Він засліпив їм очі
й закаменив їм серце,
щоб очима не бачили,
щоб серцем не розуміли і не навернулись
та щоб я їх не вигоїв.
41. Це сказав Ісая, коли бачив славу його й говорив про нього. 42. Однак чимало з вельмож увірувало в нього, але через фарисеїв не признавалися, щоб їх не виключили з синагоги; 43. бо вони любили людську славу більше, ніж славу Божу.
44. Тоді Ісус скрикнув на ввесь голос:
– Хто вірує в мене, вірує не в мене, а в того, хто послав мене. 45. І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене. 46. Я – світло, і я прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в мене, не пробував у темряві. 47. Коли хто слухає моїх слів і не береже їх, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ.
Йоана 12, 46: “Я – світло, і я прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в мене, не пробував у темряві”.
Спілкуючись із людьми, завжди хочеться вірити, що в них запалена Господня любов і вони обов’язково захочуть поділитися нею. Що знають – так не розтратять її, а помножать.
Та, на жаль, в людях перемагає людське, а не Боже. Тоді вони не те, що не здатні самі помножувати Господню любов, але й перетворюють в темряву життя інших. І не завжди ці люди злочинці чи невіруючі, а лише надто поглинуті власною гординею.
