Апостол: Ді. 1 зач.; 1, 1-12.
Діянь святих апостолів читáння.
1. Першу книгу я написав, Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку 2. аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких вибрав. 3. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своїх страстей, являючись їм сорок день і розповідаючи про царство Боже. 4. І коли був разом з ними за столом, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, яку ви від мене чули; 5. бо Іван христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Духом Святим.
6. Отож, зійшовшися, вони питали його:
– Господи, чи цього часу відбудуєш царство Ізраїля?
7. Він відповів їм:
– Не ваша справа знати час і пору, що Отець призначив у своїй владі. 8. Та ви приймете силу Духа Святого, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж по край землі.
9. Сказавши це, коли вони дивились, знявся угору і хмара його взяла з-перед очей у них. 10. І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі 11. і сказали:
– Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Цей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як ви його бачили, коли відходив на небо.
12. Тоді вони вернулися в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 114 зач. 24, 36-53.
36. В той час, коли Ісус воскрес із мертвих, став посеред своїх учнів і до них каже:
– Мир вам!
37. Вони, налякані і у великім страсі, думали, що духа бачать. 38. Та він сказав їм:
– Чого стривожились ? Чого сумніви постають у серцях ваших? 39. Гляньте на мої руки й ноги: та це ж я! Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я маю.
40. Сказавши це, він показав їм руки й ноги. 41. А як вони з радощів іще не йняли йому віри й дивувались, він сказав:
– Чи не маєте тут чого їсти?
42. Вони подали йому кусень печеної риби і крижку меду. 43. Він узяв їх і їв перед ними.
44. Потім до них промовив:
– Це слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: треба щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея в пророків та у псалмах.
45. Тоді він відкрив їм розум, щоб розуміли Писання, 46. і до них мовив:
– Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, 47. і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння та відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. 48. Ви – свідки того. 49. Я вам зішлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетесь силою з висоти.
50. Тоді він вивів їх до Витанії і, знявши руки, благословив їх. 51. А як він благословив їх, віддалився від них і став возноситися на небо. 52. Вони ж, поклонившися йому, вернулися з великою радістю в Єрусалим 53. і пробували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога
На Вознесення Господнє
Ді. 1, 1–12. «Ісус робив та навчав від початку аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав»
Бог, який є Альфою і Омегою – Початком і Кінцем нашого буття, – завжди діяв в історії людства, діяв і діє в житті кожного з нас. У Старому Завіті Господь по-різному промовляв до вибраного народу. У Новому Завіті Бог діяв через Ісуса Христа, Сина Божого, який народився як людина, прожив певний відлік часу, був розп’ятий, воскрес і вознісся.
Тепер ми живемо в часі, коли Дух Святий особливо діє. Однак всюди Бог діяв і діє. Чи це Бог Отець чи Син, чи Дух Святий. Так і в нашому житті. Які б його етапи не відбувалися, щоби не діялось, але Бог завжди присутній. Щоб не ставалось, чи це були приємні ситуації, чи складні, чи ми були повні благодаті після сповіді та причастя, чи ми після падіння і гріха, але Бог завжди як діяв в історії, так і діє в житті кожного з нас.
Лк. 24, 36-53.
Вдивляючись у життя Ісуса Христа, бачимо, що учні й апостоли супроводжували Господа в багатьох ситуаціях Його життя. Бачили Ісуса Христа в зеніті людської слави, коли тисячні натовпи ходили за Ним, коли Він зціляв, робив знамення та знаки. Також застали такі знакові моменти, коли Він пережив Переображення, а після цього – Воскресення. Але також були з Ісусом у скрутні часи, коли Він молився в Оливному городі, коли йшов Хресною дорогою, коли був розп’ятий… Вони пережили різні досвіди свого буття з Ісусом Христом.
І завжди сам Спаситель, Той, який був разом з ними в тих різних хвилях як їхній Учитель, Той, який провадить, Той, хто дбає, хотів, аби вони зростали духовно, аби не залишалися лише на рівні учнів. Тому Господь, виконавши свою місію, через сорок днів після славного свого Воскресення возноситься на небо. Він сказав, що зішле Духа Святого на апостолів, і дав їм можливість зростати, послав їх виконувати місію.
Також у нашому житті є моменти, коли ми зростаємо, формуємося, вчимося. Звичайно, те все відбувається з Божою поміччю, з Божою благодаттю, але з часом доводиться самостійно робити кроки. Часто невдалі, помилкові, але не можна зупинятися, треба їх робити. Як і апостолам, так і нам Ісус Христос довіряє наше життя, щоб ми йшли ним, удосконалювалися, уподібнювалися до Нього з власної волі та бажання. Хоч Господь вознісся, але Він зіслав свого Духа. Господь є повсякчас з нами. Навіть коли ми почуваємося покинутими й самотніми, це лише наші відчуття, які можемо подолати через віру, щоб усвідомити неперервну Божу присутність.
Господнє Вознесіння показує нам, що Господь виконав свою місію і вознісся на небо, але також вказує, що й кожен з нас, як Його улюблений учень і послідовник, покликаний до своєї місії тут, на землі!
