Апостол: Рим. 81 зач.; 2, 10-16.
До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
10. Браття, слава і честь, і мир усякому, хто добро чинить: юдеєві перше, потім грекові, 11. бо Бог не дивиться на особу.
12. Бо ті, що згрішили, не маючи закону, без закону і згинуть; а ті, що згрішили під законом, будуть суджені законом. 13. Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються. 14. Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не маючи закону, самі собі закон; 15. вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхня совість і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, 16. в день, коли Бог, згідно з моїм євангелієм, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.
Рим. 2, 10–16. «Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються»
Напевно, одна із проблем сучасного суспільства та, що часто ми плутаємо поняття «знати щось» з іншим поняттям – «жити цим». Дуже часто кажемо: «Я знаю про це». Однак запитання, чи ми живемо так, чи ми чинимо так, чи показуємо це своїм життям. Попередні покоління менше знали, ніж ми. Вони не мали такого доступу до різних джерел інформації. Але чи наші можливості та знання нам справді допомагають? Чи ми живемо тим, що знаємо?
Апостол вказує нам, що Бог виправдає не тих, які знали, а тих, які виконували! Тобто тих, які може і мали найменше знання, однак, втілювали його в життя. Отож, добре, коли ми знаємо щораз більше, але ще важливіше, щоб те, що знаємо, втілювати в життя!
