Святе Письмо з розваданням на 23 листопада

До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.

Еф. 221 зач.; 2, 14-22.

14. Браття, Христoс — наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши своїм тілом стіну, що була перегородою, тобто ворожнечу, 15. і скасував закон заповідей своїми постановами на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16. і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши на ньому ворожнечу. 17. Він прийшов і благовістив мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18. бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі.

19. Отже, ви не чужинці більше і не приходні, але співгромадяни святих і домашні Божі, 20. збудовані на підвалині апостолів і пророків, а наріжним каменем – самим Ісус-Христом. 21. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте у святий храм у Господі; 22. на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 39 зач. 8, 41-56.

41. В той час один чоловік приступив до Ісуса, Яір на ім'я, що був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він став просити зайти до нього в хату, 42. бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього.

43. Аж тут якась жінка, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її зцілити, 44. підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі і вмить стала здоровою – спинилась її кровотеча. 45. Ісус спитав:

– Хто доторкнувся мене?

А що всі відпекувались, Петро мовив:

– Наставниче, люди коло тебе товпляться й тиснуться!

46. Ісус сказав:

– Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.

47. Побачивши жінка, що не втаїться, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. 48. Сказав їй Ісус:

– Дочко, віра твоя спасла тебе, іди в мирі!

49. Він говорив іще, як ось приходить хтось від голови синагоги й каже:

– Твоя дочка померла, не турбуй більш учителя.

50. Ісус почувши це, озвавсь до нього:

– Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.

51. Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Івана та Якова з батьком та матір'ю дитини. 52. Всі плакали за нею й голосили. Він мовив:

– Не плачте, вона не вмерла, вона спить.

53. Ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла. 54. Тоді він узяв її за руку й голосно промовив:

– Дівчино, пробудися!

І дух її вернувсь до неї, і вона вмить встала. Він велів дати їй їсти. 56. Батьки ж її були здивовані вельми, та наказав їм нікому не говорити, що сталося.

Свв. Амфілохія, єп. Іконійського, і Григорія, єп. Акрагантійського
 Лк. 39 зач.; 8, 41–56

(Лк. 39 зач.; 8, 41–56)

Два різні життя: дівчинка, яка помирає у 12 років, і жінка, яка 12 років страждає через кровотечу. Попри різницю у віці зцілених, ці дві євангельські оповіді мають спільний лейтмотив — хворобу, яка спричиняє страждання і веде до смерті.

Бути кровоточивою у тогочасному єврейському суспільстві означало для хворої жінки бути нечистою і повністю виключеною з суспільно-релігійного життя. Таким чином, до фізичної хвороби додавалися інші страждання та випробування: неможливість працювати, повна ізоляція та самотність, а також постійна втрата коштів на лікування. Ситуація драматична і, здавалося б, безповоротна.

Проте віра кровоточивої жінки настільки велика, що вона насмілюється торкнутися Ісуса, що означало зробити Його ритуально нечистим. Але любов Божа така безмежна, що Ісус абсолютно не звертає уваги на нечистоту: Він не просто зцілює — Ісус освячує жінку. Відтепер вона чиста і гідна повернутися до повноцінного життя.

Випадок дочки Яіра не менш драматичний. Ісус знову входить у простір ритуальної нечистоти, бо торкається до мертвого тіла дівчинки. І знову віра людини — віра батьків дівчинки — спонукає Божу любов повернути мертву дитину до життя.

Євангельські історії, позначені хворобою і смертю, не говорять про драматичний кінець, а про початок нового, повноцінного життя — коли той, хто страждає, приходить із вірою до Життєдавця.