Святе Письмо з розважанням на 1 серпня

Апостол: 1 Кор. 125 зач.; 1, 18 - 2, 2.

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

18. Браття, слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19. Писано бо: 

Знищу мудрість мудрих,

і розум розумних зведу нінащо.

20. Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21. А що світ своєю мудрістю не пізнав Бога в Божій мудрості, Богові угодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22. Коли юдеї вимагають знаків, а греки шукають мудрости, 23. ми проповідуємо Христа розп'ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, 24. але для тих, що покликані – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу силу і Божу мудрість. 25. Бо що глупе у Бога – мудріше від людської мудрости і що немічне у Бога – сильніше від людської сили. 

26. Гляньте, брати, на звання ваше: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато благородних; 27. але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, 28. і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, 29. щоб жадне тіло не величалося перед Богом. 30. Ним, отже, ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, відкупленням, 31. щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться. 

1. Та я, коли прийшов до вас, брати, не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю. 2. Ні! Я постановив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа, і то розп'ятого. 

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 71 зач. 17, 10-18.

10. Того часу учні Ісуса запитали його:

– Чому книжники кажуть, що спершу має прибути Ілля?

11. Він відповів їм:

12. – Ілля прийде й усе приведе доладу. Але я вам кажу, що Ілля вже прийшов був, та вони його не пізнали і вчинили з ним, що хотіли. Так і Син чоловічий має від них пострадати.

13. І зрозуміли тоді учні, що він їм говорив про Івана Христителя.

14. Коли ж прийшли до народу, приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, 15. каже:

– Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.

17. – Роде невірний та розбещений, – відповів Ісус, – доки я маю бути з вами? Приведіть мені його сюди!

18. Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; і юнак видужав тієї ж хвилі.

Похід із чесним Деревом чесного і животворного Хреста

Свв. сімох мчч. Макавеїв, і матері їх Соломії, і старця Єлеазара

Прп. Альфонса Лігуорі

Мт. 71 зач.; 17, 10-18.

«Часто кидається в огонь, часто й у воду». Ці слова про хворобу хлопця дуже чітко виражають духовний стан людини (особливо сучасної), яка не знає хто вона, звідки вона і куди йде. Дуже влучно про цей стан колись сказав св. Августин у своїй книзі «Сповідь»: «Неспокійне моє серце, Господи, поки не спочине в Тобі». Він сам пережив на собі досвід пошуку щастя, яке неможливо знайти без Бога, а лише був попаданням у різні крайнощі.

Людина то запалюється якоюсь пристрастю, що робить її залежною, то охолоджується до стану байдужості, що може вести до депресії чи навіть самогубства. Навіть юнак, що прийшов до Ісуса з питанням як йому спастися і який виконував з малечку заповіді, був неспокійний, бо прив’язався до своїх земних багатств. А здобути мир він міг лише ставши від них вільним, йдучи за Христом.

Звичайно, що в земному житті ми завжди змушені турбуватися про земні справи, бо потрібно подбати про добробут родини, забезпечення потреб близьких. Для цього маємо працювати і заробляти гроші, дбати про фізичне здоров’я, щоб мати змогу підтримувати потребуючих. Але при цьому ніколи не варто втрачати з поля зору найважливішу ціль у житті – спасіння душі, яке дарує Бог.

Нагадаймо, що з уст Ісуса Христа почула Марта – сестра Марії та Лазаря з Витанії: «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї» (Лк. 10:41-42)

Слово благовісника