Святе Письмо з розважанням на 1 вересня

До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Кор. 186 зач.; 8, 7-15.

7. Браття, тому що відзначаєтесь у всьому, у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності й у вашій любові до нас, треба вам відзначатись і в цій благодійній справі.

8. Не даю це як наказ, але щоб дбайливістю до інших випробувати щирість вашої любови. 9. Ви знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що ради вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли. 10. Даю в цьому лише раду: воно бо вам личить, вам, що перші минулого року почали цю збірку не тільки робити, але про неї думати. 11. Тепер же кінчіть її, щоб, як гаряче бажали, так і довершили по вашій змозі. 12. Бо коли є охота дати, то вона приємна в міру того, хто що має, а не того, чого не має. 13. Тут не йдеться про те, щоб інші були в достатках, а ви у злиднях, але щоб була рівність; 14. щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і, таким чином, щоб панувала рівність, 15. як написано:

Хто був зібрав багато, не мав над міру, 
а хто мало, не мав нестачі.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 11 зач. 3, 6-12.

6. В той час фарисеї раду радили з іродіянами проти Ісуса, як би його погубити.

7. Тоді Ісус пішов до моря зі своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, і з Юдеї, 8. з Єрусалиму, з Ідумеї та й геть із Зайордання, і з околиць Тиру та Сидону; велика юрба людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. 9. Тоді він сказав своїм учням, щоб приготовили йому човен задля народу, щоб не тиснув його. 10. Бо він багато з них оздоровив, і ті, що мали які недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. 11. І духи нечисті бачивши його, падали ниць перед ним і кричали:

– Ти – Син Божий!

12. Він, однак, суворо наказав їм, щоб вони його не виявляли.

Початок індикту, нового року

Пам’ять преподобного отця нашого Симеона Стовпника і матері його Марти Собор Пресвятої Богородиці, що в Міясинах Мр. 11 зач.; 3, 6-12.
На березі Галілейського моря – натовп. Люди з усіх куточків: із Галилеї, Юдеї, Єрусалиму, Ідумеї, Зайордання, навіть з поганських територій – приходять до Ісуса. Вони несуть на собі тягарі недуг, душевних ран, відчаю й надії. Без газет, без інтернету, без афіш – лише з уст в уста чутка про Ісуса шириться блискавично. Йдеться не про вчення чи релігійні диспути – людей приводить одне: Він зцілює. І ось – сотні й тисячі йдуть, бо кожен чекає дива.

Але Марко веде нас глибше. Цей уривок не лише про ажіотаж довкола Цілителя. Це завершення великого вступу до Його публічного служіння. Автор Євангелія показує, що дія Ісуса виходить далеко за межі тілесного зцілення. Його присутність зачіпає саму глибину людського єства. Коли нечисті духи, побачивши Його, падають ниць і кричать: «Ти – Син Божий!», це не просто випадкова реакція. Це – визнання влади. Це – вияв істини, яку ще не збагнули навіть учні. Навіть ті, хто вже пішов за Ісусом, ще не бачать до кінця, ким Він є. А демонічні сили бачать – і тремтять.

У цей момент Ісус наказує їм мовчати. Він не дозволяє їм відкривати, Хто Він. Здавалося б, навпаки: таке зізнання могло б зміцнити віру натовпу. Але ні. Бо Христос не прийшов для того, щоб збирати популярність чи стати черговим релігійним лідером. Його шлях – інший. Це шлях любові, що веде через страждання до воскресіння. Шлях, де не слова, а хрест і порожній гріб стануть остаточним свідченням, що Він – Син Божий.

Тут Марко ніби попереджає нас: не поспішай з висновками. Ісус не просто виконує наші очікування. Він змінює наші уявлення про Бога. 
Його сила – не в магії, а в любові. Його слава – не у тріумфі, а в самопожертві. Демони говорять правду, але говорять її без віри. А справжнє визнання народжується у серці, яке досвідчило милосердя.

Цей уривок показує і силу Ісуса, і Його лагідність. Він має владу над злом, над хворобою, над духовною темрявою. Але водночас не нав’язує Себе. Він діє делікатно. Приймає кожного, хто приходить, торкається, лікує, вчить – і йде далі. Ісус – це Господь, який приходить служити, а не вимагати поклоніння. Він приходить, щоб відкрити нам Отця – Бога, Який шукає кожного, хто загубився.

Ми сьогодні – як той натовп. У кожного є свої болі, свої рани, свої пошуки. Ми приходимо до Ісуса, бо потребуємо допомоги. І Він приймає. Але питає більше: «Чи хочеш, щоб Я став твоїм Господом, не тільки Цілителем?» Бо тільки там, де Ісус є Господь – починається справжнє зцілення серця, нове життя, відновлення стосунку з Отцем.

Чи Ти сьогодні готовий не просто просити в Ісуса допомоги, а довірити Йому кермо свого життя? Хто Він для Тебе – Цілитель, чудотворець, помічник, порадник… чи Господь?

Слово благовісника