Святе Письмо з розважанням на 10 грудня

До Тимотея першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Тим. 287 зач.; 5, 22 - 6, 11.

22. Сину Тимотею, не клади скоро рук ні на кого і не ставай причетним до гріхів інших.

23. Бережи себе чистим. Перестань пити воду, вживай вина трохи задля шлунку і твоїх частих недуг.

24. Гріхи деяких людей явні ще перед всяким судом, але в інших виявляються лише опісля. 25. Так само й добрі діла бувають явні, а інші виявляються згодом.

1. Ті, що під ярмом рабства, нехай уважають своїх панів достойними всякої поваги, щоб не зневажалось ім'я Боже й наука. 2. Ті ж, що мають панів вірних, хай ними не нехтують, тому що вони брати, а, навпаки, нехай ще більш їм служать, тому що ті, які зазнають від них послуг, вірні та любі. Цього навчай і нагадуй.

3. А коли хто навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого Ісуса Христа та побожної науки, 4. той засліплений гордістю, нічого не розуміє, і хворує на пусті питання та словесні змагання. З цього виникають заздрість, сварка, зневаги, лукаві підозріння, 5. постійні спори людей з зіпсованим розумом та позбавлених правди, які гадають, що побожність – засіб прибутку. 6. Побожність – справді великий прибуток для тих, що вдовольняються тим, що мають. 7. Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо, 8. але маючи поживу та одежу, цим будемо задовольнятись. 9. А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздних та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибіль. 10. Бо корінь усього лиха – грошолюбство, до якого деякі вдавшися, відпали від віри і прошили себе численними болями.

11. Ти ж, чоловіче Божий, утікай від цього. Шукай праведности, побожности, віри, любови, терпеливости, лагідности.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 90 зач. 18, 15-17; 26-30.

15. В той час приносили до Ісуса малих дітей, щоб до них доторкнувся. 16. Побачивши те, учні їм докоряли. Ісус покликав їх, кажучи:

– Дозвольте дітям, нехай йдуть до мене; не бороніть їм: таких бо царство Боже. 17. Істинно кажу вам: хто царства Божого не прийме, як дитина, той не ввійде до нього.

26. Ті, що слухали, сказали:

– Хто ж тоді може спастися? 27. Він відповів:

– Неможливе в людей – можливе в Бога.

28. Тоді Петро промовив:

– Ось ми покинули все, що мали, і пішли за тобою.

29. Ісус сказав їм:

– Істинно кажу вам: нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля царства Божого 30. і не отримав би багато більше за цього віку, а в наступнім віці життя вічне.

Свв. мчч. Мини, Єрмогена і Євграфа
Лк. 90 зач.; 18, 15-17. 26-30.

Сьогодні, у основний термін уривку – це діти (παιδία, 18,16) – παιδία, які задають тон цілому уривку. У Лк 18,15-17 розповідається про дітей, яких приносили до Ісуса, а потім, у віршах 26-30, – завершення розмови Ісуса з багатим юнаком і обітниці, сказані апостолу Петру для тих, хто залишає все заради Царства. Ці два епізоди, на перший погляд, здаються надто різними, але вони є двома сторонами однієї медалі, розкриваючи сутність того, як увійти до Божого Царства.

У Лк 18,15-17 Ісус ставить дітей за приклад для дорослих. І природньо виникає запитання: а що ж такого особливого в дітях, що Ісус ставить їх за приклад? Діти для тодішнього суспільства не втілювали нічого, чим можна було б похвалитися. Вони залежні, несамостійні, занадто довірливі і безкорисливі. Діти не обтяжені соціальними статусами, багатством чи досягненнями. Вони все сприймають просто.

Проте, згідно зі словами Ісуса, такою має бути наша постава перед Богом: постава повного довіри, простоти та смирення. Ми не можемо заробити Царство Боже своїми заслугами, багатством чи інтелектом. Ми можемо лише прийняти його як дар, з відкритим і довірливим серцем, як у дитини.

Наступний уривок – це завершення розмови Христа та багатого юнака, який не зміг відмовитися від свого майна заради слідування за Ісусом. Учні були здивовані і запитали: «Хто ж тоді може спастися?». Це питання є криком людської безпорадності. Якщо навіть такий ревний і побожний молодий чоловік не може увійти до Царства, то хто ж тоді може?

І тут лунає потужна керигматична відповідь Ісуса: «Неможливе в людей, можливе є в Бога». Це серцевина нашої віри. Ми не можемо спастися власними силами. Ми не можемо заслужити Царство Боже. Наші людські зусилля, багатство, статус – усе це безсиле перед величчю та вічністю Божого Царства. Спасіння – це не людське досягнення, а Божий дар, який стає можливим завдяки Його всемогутності та безмежній любові.

І тоді в учнів виникає наступне запитання, яке озвучує Петро: «Ось ми покинули те, що в нас було, і пішли за тобою». Власне відповідь Христа перевертає людську логіку: «і не отримаєте багато більше за цього часу, а в наступному віці – життя вічне», тобто щоб отримати, потрібно віддати. В Царство Боже запрошені всі, хто вміє ділитися і дарувати.

Ці слова – велика обітниця для тих, хто готовий залишити все заради Царства Божого. Це не означає, що ми маємо дослівно покинути свої сім’ї чи обов’язки. Проте це означає пріоритетність Бога у нашому житті, готовність відмовитися від усього, що стоїть між нами і Спасителем. Ісус обіцяє, що вірність Йому не залишиться без винагороди. Ми можемо отримати набагато більше вже у цьому житті: глибокий мир, радість, справжню спільноту. А в майбутньому віці – життя вічне, тобто повноту життя у Божому Царстві.

Ці уривки з Євангелія від Луки закликають нас до радикального вибору. Вони запрошують скинути з себе тягар власних досягнень і гордості – всього, що заважає нам увійти до Царства Божого. Вони закликають уподібнитися дітям у простоті та довірі. Вони нагадують, що спасіння – це не наша робота, а Божа. І якщо ми відповімо на Його заклик, то отримаємо незрівнянно більше, ніж те, що колись мали.

Запитаймо себе: які «багатства», і не обов'язково матеріальні, заважають нам повністю прийняти Царство Боже з дитячою довірою? Наскільки ми готові «покинути все», тобто відмовитися від того, що є перешкодою, заради Царства Божого і не очікувати відшкодування зараз? Як виплекати дитячу довіру і безпосередність у стосунках з Богом, яка би впливала на наше повсякденне життя?

Нехай Господь допоможе нам бути дітьми перед Ним і дорослими перед викликами та в часі вибору між добром і злом. Амінь.

Слово благовісника