Святе Письмо з розважанням на 10 серпня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 128 зач.; 3, 9-17.

9. Браття, ми співробітники Божі, ви Божа нива, Божа будівля.

10. За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, інший же на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує. 11. Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, і ця основа – Ісус Христос. 12. Коли ж хто на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи – 13. кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в вогні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. 14. І коли чиє діло, що він збудував, устоїться, він прийме нагороду; 15. коли ж чиє діло згорить, він зазнає шкоди; та він сам спасеться, але наче крізь вогонь.

16. Хіба не знаєте, що ви храм Божий і що Дух Божий у вас пробуває? 17. Коли хто зруйнує храм Божий, Бог його зруйнує, бо храм Божий святий, і цей храм – ви.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 59 зач. 14, 22-34.

22. Того часу Ісус заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ. 23. І коли відпустив народ, пішов на гору молитись насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

24. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. 25. О четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них, ідучи по морю. 26. Учні, побачивши, що він іде по морю, жахнулись.

– То привид! – заговорили і з переляку закричали.

27. Та Ісус тієї ж миті мовив до них:

– Будьте спокійні – це я, не бійтеся!

28. Тоді Петро озвавсь до нього й каже:

– Господи, коли це ти, вели мені прийти по воді до тебе!

29. – Іди! – сказав Ісус.

І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; 30. але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув:

– Господи, рятуй мене!

31. Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього:

– Маловіре, чого усумнився?

32. І як увійшли до човна, вітер ущух. 33. Тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи:

– Ти істинно – Син Божий!

34. І перепливши, прибули в землю генесаретську.

Св. мч. й архдияк. Лаврентія Мт. 59 зач.; 14, 22-34. 

«І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті» Пріоритетною для Христа не є діяльність, а молитва. Він постійно йде на самоту щоб побути з Отцем. Все, що пізніше робить (зціляє, воскрешає, звільняє) впливає з цього зв’язку любові з Отцем Небесним. 

Без молитви й наша діяльність буде безплідною. Відомим є гасло святого Венедикта, засновника західного монашества: «Молись і працюй» (Ora et labora). Оця послідовність є дуже важливою. 

Сучасна людина (особливо молода) часто сприймає молитву і участь в богослужіннях як марнування часу, який можна використати з більшою «користю» («час то гроші»). А насправді це лише таке оправдування себе і свого духовного лінивства. Адже час на молитву ніколи не є змарнований часом. Навпаки – це найкраща інвестиція в своє життя, це джерело миру та натхнення. 

Події описані в Євангелії лише підтверджують сказане раніше.

Апостол Петро йде по воді лише тоді, коли його очі звернені на Ісуса Христа. Коли він відвертає свої очі на стихію внизу і хвилі довкола, то починає потопати. Саме молитва допомагає нам постійно не втрачати з поля зору Господа Ісуса, який може провести нас крізь житейське море. 

Дуже гарно про це говорить один з ірмосів Канону, що співається на Парастасі: «Житейське море, схвильоване бурею напастей бачачи і до тихого пристановища Твого прибігши, кличу до Тебе: возведи із тління життя моє, Многомилостивий. Дивний Бог у святих своїх, Бог Ізраїля». 

Слово благовісника