Святе Письмо з розважанням на 10 січня

До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.

Еф. 233 зач.; 6, 10-17.

10. Браття, кріпіться в Господі та в могутності його сили. 11. Одягніться в повну зброю Божу, щоб могли дати відсіч хитрощам диявола. 12. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. 13. Тому візьміть зброю Божу, щоб за лихої години ви могли протистати і, перемігши все, міцно стояти. 14. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости 15. і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати євангеліє миру. 16. Над усе візьміть щит віри, яким зможете згасити всі вогненні стріли лукавого. 17. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 7 зач. 4, 1-11.

1. В той час Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його. 2. Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. 3. Тоді підійшов до нього спокусник і сказав:

– Коли ти Син Божий, вели, щоб це каміння стало хлібом.

4. Він відповів:

– Написано: чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.

5. Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму 6. і каже:

– Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: він ангелам своїм велітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти ногою не спіткнувсь об камінь.

7. Ісус сказав до нього:

– Написано також: не будеш спокушати Господа Бога твого.

8. Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, 9. кажучи:

– Оце все дам тобі, як упадеш ниць і поклонишся мені. 10. Тоді Ісус сказав до нього:

– Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити. 11. Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому служити.

Еф. 6, 10–17. «Кріпіться в Господі та в могутності Його сили»

Щодня ми опиняємось у ситуаціях, коли наша обмеженість стає нам очевидною і явною. Ми є свідками своїх падінь, своїх невдалих рішень, бачимо наскільки ми неспроможні дати собі раду з простими життєвими завданнями.

Часто така безвихідь пригноблює нас, ми розчаровуємось й опускаємо руки. Апостол Павло каже нам, щоб ми в таких ситуаціях кріпились у Господі та в Його могутності. Кожного Бог провадить своїми шляхами. У когось дорога, на перший погляд, проста і рівна, а в когось – вибоїста. Хтось може зберегти цю благодать хрещення через ціле своє життя, а хтось, як розбійник на хресті, останньої миті покаятись.

Ми не знаємо, чому Бог допускає саме це, а не інше в нашому житті, однак, знаємо точно – ніщо з того, що відбувається, не відбувається даремно, все має Божу логіку, яка нам деколи стає зрозуміла лише пізніше. Тому будьмо витривалі в Господі, а Його план на наше життя лише один, – привести до Небесного Царства!