Святе Письмо з розважанням на 11 червня

о Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 80 зач.; 1, 18-27.

18. Браття, гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду держать у несправедливості; 19. тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив. 20. Невидиме бо його, від початку .сотворення світу, роздумуванням над творами, стає видимим: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання. 21. Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували йому, але осуєтились у своїх мізкуваннях, затьмилось їх нерозумне серце. 22. Називаючи себе мудрими, стали дурними 23. і перемінили славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, чотироногих і гадів.

24. Тому й видав їх Бог на поталу похотей їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою. 25. Вони замінили Божу правду на неправду і воздавали честь, і служили творінню, замість Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь. 26. Тому то видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні зносини на протиприродні; 27. так само і чоловіки, лишивши природні зносини з жінкою, запалали своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 12 зач. 5, 20-26.

20. Сказав Господь своїм учням: коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в царство небесне.

21. Ви чули, що було сказано стародавнім: не вбивай; і коли хто уб'є, той підпаде під суд. 22. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде під суд. Хто ж скаже братові: нікчема! – той підпаде під верховний суд. А хто скаже: дурень! – той впаде у вогонь пекельний.

23. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, 24. зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.

25. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не видав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. 26. Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.

11 червня Святих апостолів Вартоломея й Варнави 

Мт. 12 зач.; 5, 20-26.
Лк. 51 зач.; 10, 16-21.

(Мт. 5, 20-26) У своїй Благовісті Євангелист Матей пропонує нам стати миротворцями. Але як стати миротворцем? Або, що руйнує нас більше: а) нерозуміння, втрата дружби, зіпсовані стосунки, чи б) почуття провини? 
Відповідь: провина - однозначно! Провина завдає шкоди! Чому? 

Тому що вона завжди ховається!  Ніхто не любить говорити «я не правий», «я вчинив гріх», «я заподіяв шкоду», «я образив» і т.д. Коли ми востаннє визнавали свою провину? А ми таки винні! У Писанні сказано, що «праведний сім раз упаде» (Прип 24, 16). Чому ж так сталося, що «річникам» немає в чому сповідатися? Вони вбили в собі почуття провини! Вони поховали провину! Але провина не залишається похованою. Вона далі працює в твоїй підсвідомості. Ти затираєш її, компенсуєш - щось на кшталт повії, яка перефарбовується, щоб приховати бруд усередині себе. Ти можеш брехати собі. Але провина все одно залишається, і рано чи пізно вона тебе дістане. Ось про що це Євангеліє. Коли ви не можете приховати свою провину, ви виливаєте її на когось іншого. 

Дуже часто наші обзивання і різка критика інших, є просто психологічною проекцією, бо гнів сам по собі є певною ознакою розчарування в собі. У цьому Євангелії Ісус не каже нам шукати миру, якщо ми розгнівані чи маємо непорозуміння. Він каже нам, що, якщо ми відчуваємо провину, то ми винні - незалежно від того, чи це є об’єктивною правдою, чи ні. Ми повинні смиритися, визнати свою провину, а потім шукати миру. Візьмімо приклад Ісуса. Чи був Він винним? Ще б пак! Основне звинувачення полягало в тому, що Він назвав Себе Сином Божим - Він Ним і був. Чи був Він винен у тому, що був Бого-людиною? Саме так! Чи був Він винен у тому, що робив усілякі добрі справи в суботу - День Господній? Багато разів. Чи визнав Він усі ці звинувачення? Так! І навіть більше! По суті, Він обіцяв принести небо на землю. Чи Він принижував Себе і шукав миру? Юдеї Його принизили і Він прийняв це. Потім Він встановив справжній мир між Тим, Хто послав Його і людством, померши на хресті -найпринизливішою смертю, яку коли-небудь придумало людство. Але вона принесла примирення.  У цьому євангельському читанні немає жодної згадки про добро чи зло. Якщо хтось злий на вас, має щось проти вас, помиріться. Це може бути його проблема, а не ваша - це не має значення. Ісус не приділяв так багато уваги власній провині. Він полегшував провину інших людей. У всьому цьому був глибокий мир, який Ісус мав у Собі і передавав іншим. Найбільшою зброєю і захистом, яку ми маємо в боротьбі з почуттям провини, є внутрішній мир, який можна знайти тільки в любові Бога і ближнього, навіть якщо я не винен. (Лк. 10, 16-21) 

Радійте тому, що ваші імена записані на небі. І сьогодні ми називаємо міста, площі, вулиці на честь людей, яких хочемо зберегти в пам’яті. Без імені не можна зареєструватися за місцем проживання, ні записатися до школи. Стародавні євреї передавали з покоління в покоління імена предків і родоводи, що вказували на приналежність до обраного народу. У момент хрещення батьки і хресні вносять ім’я дитини до свідоцтва про хрещення - немовби записують її на землі в громадяни Небесного Єрусалиму. Але, щоб стати частиною Божого народу, чи достатньо тільки записатися? Звичайно, запис необхідний, але важливіша єдність у Крові Христовій. Тому св. Павло пише охрещеним поганам: «Тепер же в Христі Ісусі, ви, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христовою» (Еф. 2, 13).

Слово благовісника Патріаршої комісії УГКЦ у справах євангелізації