Святе Письмо з розважанням на 11 грудня

До Тимотея першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Тим. 289 зач.; 6, 17-21.

17. Сину Тимотею, багатим у цьому світі накажи, щоб не неслися думками вгору та не надіялися на нетривке багатство, але на Бога, який щедро дає нам усього для вжитку; 18. щоб добро чинили, багатіли добрими ділами, були щедрі, ділилися радо 19. і тим робом збирали собі скарб – добру підвалину на майбутнє, щоб осягнули правдиве життя.

20. Тимотею, бережи передання, уникай світського пустослов'я та суперечок про знання, що фальшиво «знанням» зветься, 21. яке деякі визнаючи, відступили від віри. Благодать з вами.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 92 зач. 18, 31-34.

31. В той час, взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив:

– Ось ми йдемо в Єрусалим, і все написане пророками про сина чоловічого збудеться. 32. Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, 33. і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.

34. Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, і вони не знали, про що він говорив.

Прп. Даниїла Стовпника
Лк. 92 зач.; 18, 31-34.

Сьогодні основний термін, який об’єднує уривок, – це фраза (γεγραμμένα διὰ τῶν προφητῶν, 18,31) – геграммена діа тон профетон, що означає «написане пророками».

Сьогоднішнє Євангельське читання ставить перед нами одну з найглибших і водночас найдраматичніших сцен у земному служінні Ісуса. Це третє і найбільш детальне пророцтво Ісуса про Свої страждання, смерть і воскресіння. Йдучи до Єрусалиму, Він бере Своїх дванадцять учнів окремо і відкриває їм найважливішу істину – кульмінацію Свого земного шляху.

До цього моменту Ісус вже звершив численні чудеса: зцілював хворих, виганяв демонів, навіть воскрешав мертвих. Він навчав про Царство Боже, про любов до ближнього, про прощення. Народ і учні, бачачи Його силу і мудрість, очікували Месію – могутнього царя, який скине римське ярмо і відновить Ізраїль у земній славі. Вони шукали земного тріумфу.

І слова Ісуса, який говорить про страждання та смерть, викликають шок у Його учнів. Їхні уявлення про Месію, про перемогу, про славу – усе руйнувалося цими словами. Замість трону – хрест. Замість корони – терновий вінець. Замість перемоги над ворогами – смерть від їхніх рук.

І що ж каже Євангеліст Лука далі: «Вони ж нічого з того не зрозуміли» (Лк 18,34). Це не просто фізичне нерозуміння слів. Це глибинне, духовне нерозуміння суті місії Христа. Їхні серця, обтяжені людськими сподіваннями та земними амбіціями, були закриті для сприйняття Божої істини. Вони не могли збагнути, що шлях до справжньої слави і спасіння лежить через страждання, жертву і смерть, а потім – через воскресіння. Вони бачили лише руїну своїх надій, а не космічну місію відкуплення людства.

Але Ісус все одно говорить їм. Він не приховує істини, хоча знає, що вони її не зрозуміють. Це показує нам важливу річ про Боже Провидіння. Бог відкриває нам Свої плани, навіть якщо ми не завжди здатні їх осягнути в момент одкровення. Він готує нас, сіє зерна істини, які проростуть у свій час. Для учнів це зерно проросло лише після Воскресіння, коли Дух Святий відкрив їхні очі.

Ісус йшов на хрест не як жертва обставин, а як Агнець і Цар водночас, свідомо вибираючи смерть заради спасіння Свого народу. Він ішов як Виконавець Божого плану, що був написаний про Нього у Пророків.

Що ж це означає для нас сьогодні? Часто і ми, подібно до учнів, маємо свої уявлення про те, яким має бути наш шлях з Богом. Ми очікуємо легкого життя, успіху, благополуччя, розв'язання всіх проблем. І коли на нашому шляху з'являються випробування, страждання, біль – ми не розуміємо. Ми можемо сумніватися, втрачати віру, звинувачувати Бога.

Але Ісус сьогодні нагадує нам: шлях до справжнього життя, до справжньої слави з Ним часто лежить через хрест. Це не означає, що ми повинні шукати страждань, але ми повинні бути готові прийняти їх, коли вони приходять, вірячи, що за ними, як і за Христом, обов'язково настане воскресіння – нове життя, Божа перемога.

Дозвольмо Святому Духові через сьогоднішній уривок проникнути в наші серця. Можливо, є щось у нашому житті, що ми не розуміємо, що є прихованим для нас. Можливо, ми очікуємо від Бога одного, а Він веде нас іншим шляхом. Довіряймо Йому! Довіряймо Його Провидінню! Бо Він знає шлях до справжньої перемоги, і цей шлях, як і для Нього, завжди веде через хрест до слави Воскресіння.

Запитаймо себе: у яких сферах мого життя я, подібно до учнів, «не розумію» Божих планів або дозволяю своїм очікуванням заважати мені сприймати Його волю? Як я реагую, коли мій шлях з Богом виявляється складнішим або не таким, як я собі уявляв? Що для мене означає «нести свій хрест» у сучасному світі, і як віра у Воскресіння допомагає мені це робити?

Нехай Всемилостивий Господь, який вийшов на хрест і переніс усі страждання, навчить кожного з нас бути вірними до кінця. Амінь.

Слово благовісника