Святе Письмо з розважанням на 13 червня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 82 зач.; 2, 14-29.

14. Браття, коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не маючи закону, самі собі закон; 15. вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхня совість і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, 16. в день, коли Бог, згідно з моїм євангелієм, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.

17. Та коли ти, що звешся юдеєм, що опираєшся на закон і хвалишся Богом, 18. ти, що знаєш його волю і, навчившись із закону, розбираєш, що краще, 19. упевняєш себе, що ти провідник сліпих, світло тих, що в темряві, 20. виховник невігласів, учитель дітей, бо маєш у законі наче втілення знання і правди, – 21. ти, отже, що інших навчаєш, себе самого не навчаєш. Проповідуєш не красти, а сам крадеш. 22. Наказуєш не чинити перелюбу – і чиниш перелюб. Гидуєш бовванами – і чиниш святотаство. 23. Ти, що хвалишся законом, переступом закону Бога зневажаєш. 24. Бо як написано: через вас ім'я Боже зневажається між поганами.

25. Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти переступаєш закон, обрізання твоє стало необрізанням. 26. Коли ж необрізаний пильнує постанов закону, хіба не зачислиться йому його необрізання за обрізання? 27. І необрізаний по природі, виконуючи закон, осудить тебе, який, хоч і маєш Писання та обрізання, переступник єси закону; 28. бо юдей не той, що таким є назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, 29. а той, хто юдей у скритості, і таке обрізання серця – за духом, не за буквою. Такому хвала не від людей, але від Бога.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 14 зач. 5, 33-41.

33. Сказав Господь: Ви чули, що було сказано стародавнім: не клянись неправдиво і – виконаєш твої клятви Господеві. 34. А я кажу вам, не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; 35. ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. 36. Та й головою твоєю теж не клянися, бо ти не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним.

37. Хай буде ваше слово: так – так; ні – ні. А що більше цього, те від лихого.

38. Ви чули, що було сказано: око за око, зуб за зуб. 39. А я кажу вам: не противтеся злому.

Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. 40. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. 41. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві.

13 червня Пʼятниця Святої мучениці Акилини Святого Трифилія, єпископа Левкусії Кипрської Преподобного отця нашого Антонія Падуанського Мт. 14 зач.; 5, 33-41.

У більшості цивільних судах по всьому світу, коли когось викликають свідчити в якійсь справі, то суд просить покласти праву руку на Біблію і присягнути, що наше слово буде правдою. Біблійне поняття «слово» дуже сфокусоване. Передусім Бог вимовляє його. Воно творить, воно здійснює речі, воно підтримує на існуванні все буття. 
Одного разу, сказане, навіть людиною, воно не може бути відкликане. 

Замість слова «клястися» читайте «обітниця» або «обіцянка». Всі ці три слова повинні бути орієнтовані тільки на Бога. Тому ми маємо застереження Христа не «клястися» небом, землею чи Єрусалимом, ніби вони твої. Вони всі належать Богові. За часів Христа були вживані епітети для Божого імені. Вживати Боже ім’я означало намагатися володіти Ним - це повна зміна природного порядку, адже, Бог володіє нами, а не навпаки. Вживати три вищезгадані терміни означало, по суті, вживати надаремно Боже ім’я, тому що: небо - це Його оселя, земля -підніжок Його ніг (де Він сходить зі Свого престолу, щоб ходити по Своєму творінню), а Єрусалим - це місце Його зустрічі зі Своїм народом. 
У цьому невеликому уривку Євангелія ми знаходимо нагадування про 1-шу, 2-гу і 7-му заповіді. Коли мова йде про «клятву» істиною, вона повинна виходити безпосередньо від нас. Це віддзеркалює наші стосунки з самим Богом. Якщо ми закликаємо Бога бути свідком вигаданої правди (тобто брехні), то це, безумовно, від диявола. Щодо закону пазурів: Відповідати злом на зло - приносить лише більше зла і темряви. Як і брехня (негативні слова), зло (як негативні дії) має довготривалі негативні наслідки. Закон пазурів намагався відповісти на проблему справедливості в негативний спосіб. Він був знайдений як у Римському праві, так і у Вавилонському Кодексі Хаммурапі. Хоча, з іншої сторони, цей закон ретрибуції не мав на меті бути варварським, а радше гуманним. Він мав на меті обмежити пімсту пропорційно до вчиненого злочину, щоб пімста не виходила з-під контролю. За часів Христа ця «пропорційна» пімста розглядалася як «право». Ми не можемо знищити зло злом так само, як не можемо виправити брехню іншою брехнею. Ми можемо боротися зі злом іншим видом зла і, можливо, навіть в дечому його перемогти. Але ми ніколи таким чином не знищимо зло. Воно просто сховається, щоб в майбутньому повстати знову, коли настане слушний час. Зло перемагається і витісняється тільки добром, Богом. Ісус не настільки виступає за те, щоб засоромити і принизити ворога, скільки за те, щоб показати марність, безглуздість і непотрібність будь-якого насильства. Тут не йдеться про пасивний опір, як пацифіста, а про перемогу, раціональне переконання і навернення серця ворога, яке досягається через дарування іншим Бога, який конкретно живе в тобі.