Святе Письмо з розважанням на 13 грудня

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Гал. 213 зач.; 5, 22 - 6, 2.

22. Браття, плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння; лагідність, доброта, вірність, 23. тихість, здержливість. На все це нема закону. 24. Котрі ж Ісус-Христові, розп'яли тіло з його пристрастями та похотями. 25. Коли живемо духом, духом ходімо. 26. Не будьмо суєславні, задиркуваті між собою, завидущі одні одним.

1. Брати! Коли б хто попав у яку провину, ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности; але вважай, щоб і ти не впав у спокусу. 2. Носіте тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Сказав Господь своїм учням: 19. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. 20. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі. 

21. Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив: 

– Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося. 

Свв. мчч. Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія й Ореста
 Св. мц. Лукії, діви
 Лк. 51 зач.; 10, 19–21

У сьогоднішньому уривку центральний термін — (ἐξουσία), ексусія, тобто влада.

Сьогодні слова уривка зі Святого Письма Лк 10,19–21 сповнені сили, надії та глибокого одкровення про те, що означає бути учнем Ісуса. Щоб по-справжньому зрозуміти цей уривок, нам потрібно згадати, що передувало йому. Ісус щойно послав сімдесят учнів Своїх «по двох» у кожне місто й місце, куди Сам збирався піти (Лк 10,1). Це була місія не просто проповідувати, а й демонструвати силу Божого Царства – зцілювати хворих, виганяти бісів, приносячи мир. Це була місія, яка вимагала віри, відваги та повного покладання на Бога.

Учні повернулися з радістю, сповнені ентузіазму, адже навіть біси коряться їм в ім’я Ісуса. Їхня радість була зрозумілою: вони стали свідками надзвичайної Божої сили, яка діяла через них. Це був досвід, що перевернув їхнє уявлення про світ.

Ісус відповідає їм: «Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу» (Лк 10,19). Ці слова не просто обіцянка захисту, а проголошення перемоги над силами зла. Ісус Своєю смертю і воскресінням уже здобув вирішальну перемогу над цими силами. Він дарує Своїм учням, тобто і нам, участь у цій перемозі. Це означає, що ми не беззахисні перед спокусами, хворобами чи гріхом. Ми маємо владу в Його імені!

Також Ісус, бачачи радість учнів, одразу коригує акценти: «…радійте тому, що ваші імена записані на небі» (Лк 10,20). Це ключовий момент цього уривка. Бо радість від прояву Божої сили – це чудово, але це не є кінцевою метою. Справжня, глибока і вічна радість полягає в нашому спасінні, у тому, що ми належимо Богові, бо наші імена записані в Книзі Життя.

Це радість, яка не залежить від обставин, від успіхів чи невдач у служінні, від того, чи бачимо ми негайні результати наших зусиль. Це радість від того, що ми прийняті Отцем завдяки жертві Ісуса Христа.

У цьому уривку ми бачимо зміст керигми, тобто звістки про Ісуса Христа. Найперше — що Ісус Христос є Господом, тобто Він має владу над усіма силами зла, і Він дарує цю владу Своїм послідовникам. Наступне — що завдяки Ісусу Христу ми отримуємо спасіння! Найбільша радість не в наших досягненнях, а в тому, що ми прощені і прийняті Богом. І це спасіння доступне через віру в Ісуса Христа. Бог відкриває істину не мудрим світу цього, а тим, хто з довірою приходить до Нього, як діти.

Наше життя, сповнене викликів, ставить перед нами питання: на чому ґрунтується наша радість у повсякденному житті? Чи є в нас та сама радість, про яку говорить Ісус у цьому уривку? Як ми змінилися від того, що «ваше ім’я записане на небесах»? Чи справді ми здатні побороти «змій та скорпіонів», тобто страхи й негативні звички, завдяки владі, яку дав нам Ісус?

Подякуймо Богові, що дав нам владу над усією ворожою силою, а також дарував радість, бо наші імена записані на небесах. Амінь.

Слово благовісника