Святе Письмо з розважанням на 13 листопада

До Солунян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Сол. 265 зач.; 2, 9-14.

9. Браття, ви пам’ятаєте про наш труд та про працю; вночі і вдень ми працювали, щоб кого з вас не обтяжити, та проповідували вам Боже Євангеліє. 10. Ви і Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими. 11. Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей, 12. просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого царства і слави.

13. І тому ми також дякуємо Богові безперестань за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, але як воно є справді – як Боже слово, яке діє у вас, віруючих. 14. Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі; бо і ви терпіли те саме від ваших земляків, що вони від юдеїв.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 57 зач. 11, 14-23.

14. Одного разу виганяв Ісус біса, що був німий. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди. 15. Та деякі з них говорили:

– Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.

16. Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба. 17. Він же, знаючи їх, сказав їм:

– Кожне царство, розділене саме в собі, запустіє, і дім на дім, упаде. 18. Коли, отже, і сатана розділений сам у собі, як устоїться його царство? Кажете бо, що Велзевулом виганяю бісів. 19. Коли я Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють сини ваші? Ось чому вони будуть вашими суддями.

20. Коли ж я перстом Божим виганяю бісів – прийшло до вас царство Боже. 21. Коли хто сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці. 22. Коли ж надійде хто сильніший від його подолає, забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і розділить його здобич.

23. Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.

Святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Царгородського

Лк. 57 зач.; 11, 14-23.
Йо. 36 зач.; 10, 9-16.

(Лк. 57 зач.; 11, 14–23) Досвід зустрічі з Христом, Втіленою Любов’ю, не звільняє нас від потреби постійної духовної боротьби. Дорога наслідування Ісусу — це не завжди приємний і легкий шлях. Часто доводиться вступати в невидиму боротьбу з силами зла, і Христос дає нам приклад цієї боротьби — Своїм протистоянням «піднебесним духам злоби» (Еф. 6,12).

Майже очікувано, Його противники, бачачи жест любові та визволення, приписують Йому дію злими силами — мовляв, Ісус виганяє бісів силою князя бісівського. Це твердження не витримує жодної логічної критики. Проте й сьогодні, у нашому християнському житті, духовна боротьба для багатьох може видаватися безглуздою, а наші зусилля — висміяними чи знеціненими. «Прийшло до вас Боже Царство» (Лк. 11,20), — запевняє Ісус. Там, де є духовне життя, а отже — і духовна боротьба, саме там виявляється Божа присутність. Сили зла завжди прагнуть спокусити людину привабливими пропозиціями, які на перший погляд можуть видаватися цілком невинними. Проте лише учні Ісуса знають, що диявол — «батько брехні» (Ів. 8,44) і майстер обману.
Ісус ніколи не закликає нас боятися злих духів чи уникати боротьби з ними. Він також не зображає духовну боротьбу як щось негативне, виснажливе й обтяжливе. Якщо ми віримо в Бога як у доброго й милосердного Отця, то знаємо: достатньо лише звернутися до Нього з проханням — і злий дух відступить. Але неодмінною умовою є перебування в Домі Отця — життя за логікою Євангелія, а не за логікою світу. 

Тоді наша духовна боротьба є не тягарем, а постійною нагодою знову і знову переживати досвід Божої любові. (Йо. 36 зач.; 10, 9–16) У грецькому оригіналі євангельського тексту прикметник «добрий» (грец. καλός), яким Ісус характеризує Себе як Пастиря, має два значення: «добрий» і «красивий». Отже, Христос — не просто добрий, а «добро-красивий» Пастир.

Досвід людства вчить, що добро і краса мають глибокий внутрішній зв’язок. Тож не дивно, що Ісус називає Себе взірцем справжнього, прекрасного душпастирства. 

Хоча лише частина Божого народу є священнослужителями, кожен охрещений через Таїнство Хрещення отримує участь у загальному священстві. Це священство полягає у щоденному даруванні себе в служінні ближнім, які є образом і подобою Божою. У цьому сенсі кожен християнин у певний спосіб є пастирем — провідником до Бога, особливо для тих, хто ще не пізнав Його любові. 

Бути добрим провідником — означає мати прекрасне серце і душу, сповнені любові, милосердя, лагідності, доброзичливості та інших чеснот, які є плодами життя у Святому Дусі. Хто з нас не прагне бути другом або близькою людиною для тих, хто носить у собі таку внутрішню красу?  

Христос, як зразковий Пастир, запрошує і нас іти Його шляхом. Ми покликані стати духовно-прекрасними учнями Ісуса, приклад яких надихає, притягує і провадить інших до Христа. 

Таким був святий Іван Золотоустий — людина великого дару слова й глибоких чеснот, слова якої захоплювали, а приклад життя спонукав до наслідування Ісуса.

Слово благовісника