Святе Письмо з розважанням на 14 листопада

До Солунян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Сол. 266 зач.; 2, 14-19.

14. Браття, ви почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі; бо і ви терпіли те саме від ваших земляків, що вони від юдеїв, 15. які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, і Богові не угодні, і противні усім людям. 16. Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, і повсякчас доповнюють міру своїх провин. Але гнів Божий настиг їх нарешті.

17. Ми ж, брати, позбавлені вас на короткий час лицем, не серцем, старалися чимскорше побачити ваше лице, така наша туга за вами. 18. Тому хотіли прийти до вас, я, Павло, раз і вдруге, та сатана перешкодив нам. 19. Яка бо наша надія, або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу?

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 58 зач. 11, 23-26.

Сказав Господь:

23. Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.

24. Коли дух нечистий вийде з чоловіка, блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, і, не найшовши, каже: 25. вернуся в дім свій, звідкіль я вийшов. І прибувши, находить його заметеним, прибраним. 26. Тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останнє того чоловіка стає гірше, ніж перше

Святого і всехвального апостола Филипа
Лк. 58 зач.; 11, 23-26.
Йо. зач. 5; 1, 43-51.

(Лк. 58 зач.; 11, 23–26) Ісус привідкриває нам завісу над реальністю, що зазвичай залишається прихованою від людського ока — духовним світом, світом духів. Християни вірять у єдиного Духа Істини — Святого Духа, а також визнають існування службових духів — ангелів, які є вісниками та провідниками для людського роду.

Водночас не можна ігнорувати існування злих духів, які, будучи колись ангелами, остаточно обрали шлях гордині й егоїзму. Упавши в безодню зла, вони намагаються втягнути туди якомога більше людських душ. 

Слова злого духа: «Повернуся в дім свій, звідки я вийшов» (Лк. 11,24) — це серйозне застереження для кожного учня Ісуса, особливо для тих, кому не вистачає радикальності у боротьбі зі злом. Людина не може вступати в діалог із дияволом, бо цей діалог неминуче веде до поразки — гріховного падіння. 
Саме тому отці пустелі, перші монахи IV століття, виробили своєрідну духовну систему захисту: щоразу, коли до них приходила спокуслива думка, вони протиставляли їй цитату зі Святого Письма, що викривала підступність і фальш гріховної пропозиції. Багаторазово повторюючи Слово Боже, монах перемагав спокусу. 

Попри безмежну любов Бога до людини, ця любов не є насильницькою. Господь очікує від нас свобідного, добровільного вибору на користь добра. Саме спокуси та боротьба з ними стають можливістю засвідчити нашу вірність Божому закликові жити у справжньому, вічному блаженстві, а не в облудному та короткотривалому «щасті», що його пропонує злий дух. (Йо. зач. 5; 1, 43–51) Усі чотири євангелисти дещо по-різному описують покликання апостолів, адже цей досвід є надзвичайно особистим, а отже — глибоко суб’єктивним. Він не підлягає сухому, протокольному опису, а залишається в серці як особлива подія Богообраності. Саме такий досвід мали всі апостоли. І такий самий досвід покликання до учнівства має досвідчити кожний християнин. 

Апостол Филип, пам’ять якого Церква сьогодні вшановує, без зволікань відповів на заклик Ісуса. Натомість Натанаїл висловив сумнів: «А що доброго може бути з Назарету?» (Ів. 1,46). Филип відповідає просто й щиро: «Прийди та подивися». І справді, зустріч з Ісусом назавжди змінила життя Натанаїла.

Виявляється, історія кожної зустрічі з Богом унікальна, як унікальна кожна людська особа. Інколи покликання до наслідування Ісуса відбувається непомітно, делікатно, поступово. Інколи ж — потужно і дуже явно, як у випадку апостола Павла.

Що ж єднає всі ці різноманітні історії покликань? Особа Ісуса. Саме Він кличе кожного в особливий спосіб, згідно з його дарами, здібностями та життєвим досвідом. Кожен охрещений є апостолом — тобто посланцем. Бути учнем Ісуса — означає бути носієм Його присутності у світі.

Апостольська місія триває через конкретні вчинки любові до ближніх, особливо до потребуючих. Саме через своїх учнів Христос продовжує виявляти світові Свою любов.

Слово благовісника