Святе Письмо з розважанням на 14 січня

Соборного послання Якового читáння.

Як. 55 зач.; 3, 11 - 4, 6.

11. Браття, хіба криниця з одного джерела б'є водою солодкою й гіркою? 12. Хіба смоківниця, брати мої, може родити оливки, або виноград родити смокви? Ні солонець не може дати води солодкої.

13. Коли хто мудрий і досвідчений між вами, нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності. 14. Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, не хваліться і не говоріть брехні проти правди. 15. Це не мудрість, що сходить з висоти, а земна, тілесна, диявольська; 16. бо де заздрість та чвари, там безлад і всяке лихо. 17. Мудрість же, що походить з висоти, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння, нелицемірна. 18. Плід праведности сіється в мирі тими, що мир чинять.

1. Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси: з похотей ваших, які воюють у ваших членах? 2. Ви пристрасно жадаєте і не маєте. Ви убиваєте, завидуєте і не можете осягнути. Ви б'єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. 3. Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоб розтратити на ваші втіхи. 4. Перелюбники! Хіба не знаєте, що любов цього світу – ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, стає ворогом Божим. 5. Чи може думаєте, що Писання даремно каже: «До заздрощів прагне дух, що живе у нас»? 6. І більша дається благодать, тому й сказано:

Бог противиться гордим,

смиренним же дає благодать.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 51 зач. 11, 23-26.

Сказав Господь своїм учням:

23. Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так. 24. Тому й кажу вам: усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, і буде вам так. 25. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте що проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, який на небі, простив вам провини ваші. 26. Коли ж ви не простите, і Отець ваш, що на небі, не простить провин ваших.

Мр. 11, 23–26. «Прощайте, як маєте щось проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші»

У нашому житті ми повсякчас нарікаємо, що інші до нас не так ставляться, що нас мало поважають і цінують тощо. Часто від інших людей хочемо більше уваги й доброти. Але можемо не зауважити, що те саме, чого ми очікуємо від інших, люди очікують від нас. Як ми бажаємо, щоб люди з розумінням ставилися до наших слабкостей, прогрішень, так само інші сподіваються, що ми аналогічно поставимося до них.

Часто ми досить немилосердні до інших людей. А маємо вміти прощати одні одним. Уміти закривати очі на чужі прогрішення. Чому закривати очі? Тому що остаточно справедливо судить Бог. Скільки разів було, що ми когось осудили, а потім дізналися більше й цілковито змінили думку. Тому ніколи не ставмо себе на місце Небесного Отця. Приймаймо кожну людину такою, як вона є, і віддаваймо суд в руки Божі. Коли будемо приймати інших людей – то й вони приймуть нас. Коли ж прощатимемо – інші простять нас. Чого ми хочемо – того й інші хочуть.

Як. 3, 11 – 4, 6. «Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите»

Апостол дає нам дуже чітку, конкретну, лаконічну відповідь, чому ми не отримуємо того, про що просимо, – бо зле просимо. Що означає зле? Чи в якийсь особливий спосіб маємо просити Бога, особливі молитви промовляти, чи якісь особливі практики при тому здійснювати? Звичайно, ні.

Бог дуже простий і доступний. А ми не отримуємо результату від своїх молитов, бо часто не витривалі у своїх проханнях. Часто просимо під впливом емоцій, які пережили, а потім емоції минають, і ми забуваємо, про що перед тим просили Бога.

Коли ми витривалі в молитві, коли довіряємо Богові, що Він дасть нам усе, чого справді потребуємо, бо Бог любить нас, бо ж Господь неминуче відповість на наші молитви!