Святе Письмо з розважанням на 15 листопада

До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Кор. 185 зач.; 8, 1-5.

1. Браття, повідомляємо вас про ласку, що Бог дав Церквам македонським. 2. Серед численних турбот, яких вони зазнали, їхня надмірна радість та їхнє велике вбожество вилились без краю у їхній надмірній щедрості; 3. вони по змозі, я про це свідчу, ба навіть понад змогу, добровільно, 4. вельми наполягаючи, просили нас, щоб ми дали їм ласку брати участь у службі на користь святих. 5. Не лише дали понад наше сподівання, але самих себе віддали перше Господеві, а потім нам, з Божої волі.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 36 зач. 8, 16-21.

Сказав Господь:

16. Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.

17. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв.

18. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться: а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має.

19. Мати його і брати прийшли до нього, та через народ не могли до нього доступитись. 20. Йому сказали:

– Мати твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з тобою.

21. Він у відповідь сказав їм:

– Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже й виконують його

Святих мучеників та ісповідників Гурія, Самона й Авіва Лк. 36 зач.; 8, 16-21.

Розпочинається період Різдвяного посту — часу інтенсивної духовної підготовки до зустрічі з новонародженим Ісусом. На початку цієї дороги Церква пропонує євангельський уривок, у якому Христос закликає Своїх учнів бути світлом — світлом, що освітлює темряву, стоїть на видному місці, привертає увагу перехожих і служить їм. Саме в цьому полягає глибокий сенс посту: освятити своє життя, щоб воно сяяло не лише особистою моральною досконалістю, але насамперед Божим Духом.

Життя християнина має стати живим свідченням дару святості — дару, якого не можна заслужити, а лише отримати з рук Божих і виявити через конкретні вчинки любові.

Євангельська розповідь також містить промовистий епізод про родичів Ісуса, які приходять, щоб, можливо, утримати Його — якщо не від самої місії, то принаймні від висловлювань, що видавалися їм надто провокаційними. Наприклад: «Хто тіло Моє їсть і кров Мою п’є, той має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день» (Ів. 6,54).

Натомість Ісус руйнує традиційну логіку родинного клану, де кожен мав дбати про громадську репутацію своєї родини. Він розширює уявлення про родину до нечуваних масштабів: «Мати моя і брати мої — це ті, що слухають слово Боже й виконують його» (Лк. 8,21). І навіть кровну спорідненість Ісус перетворює на духовну, засновану на Його власній Крові, якою Він обдаровує Своїх учнів: «Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той у Мені перебуває, а Я — в ньому» (Ів. 6,56).

Отож, кожен із нас є включений до Христової родини і має право пишатися приналежністю до Божої сім’ї, що її становлять безліч братів і сестер — тих, які відповіли на запрошення Ісуса жити Його Словом і споживати Його Найсвятіші Тіло і Кров.

На перший погляд може здатися незвичним, що у згаданій «родинній делегації» була присутня і Пречиста Діва Марія. Євангеліст Марко передає це так: «Довідавшись про те, Його родичі вирушили, щоб узяти Його, бо говорили: Він не при собі» (Мк. 3,21). Імовірно, Марія скористалася можливістю побачити Свого Сина. І тому Христове урочисте запевнення про духовних родичів, які слухають і виконують слово Боже, є водночас глибокою похвалою для Богородиці — бо саме вона, як ніхто інший, уважно слухала Слово Боже. Так уважно, що за словами церковного письменника: «Це Слово перетворилося в Марії на Тіло».

Слово благовісника