Святе Письмо з розважанням на 15 серпня

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 4 зач. 1, 39-49; 56.

39. В ті дні, вставши, Марія пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. 40. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. 41. Як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом 42. і викликнула сильним голосом:

– Благословенна ти між жінками і благословен плід лона твого. 43. Звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? 44. Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні. 45. Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.

46. І мовила Марія:

Величає душа моя Господа,
47. і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,
48. бо він зглянувся на покору слугині своєї;
ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.
49. Велике бо вчинив мені Всемогутній, 
і святе його ім'я.

56. Марія пробула в Єлисавети місяців три; потім вернулася до дому свого.

До Филип’ян послання святого апостола Павла читáння.

Флп. 240 зач.; 2, 5-11.

5. Браття, плекайте ті самі думки в собі, що були в Христі Ісусі. 6. Він, бувши в Божій природі, не вважав за непорушний привілей свою рівність із Богом, 7. але зовсім зменшив себе самого, прийнявши вигляд слуги і ставши подібним до людини. 8. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, і то смерти хресної. 9. Тому його возніс високо і дав йому ім'я, що над усяке ім'я, 10. щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонялося на небі, на землі й під землею, 11. і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос – Господь на славу Бога Отця.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 54 зач. 10, 38-42; 11, 27-28.

38. В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. 39. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже:

– Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.

41. Озвався Господь до неї і промовив:

– Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. 42. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.

27. Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього:

– Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. 28. Він озвався:

– Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.

Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії Лк. 54 зач.; 10, 38-42; 11, 27-28.

 «Ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова» Традиційно в Богородичні свята ми чуємо в Євангелії про відвідини Ісуса Христа дому сестер Марти і Марії та їхнього брата Лазаря у Витанії. А також – фрагмент про Його Матір Марію, яка не лише носила Його у своєму лоні і годувала після народження, але й слухала Його слова та виконувала його.

У цих двох фрагментах ми пізнаємо надзвичайну і неповторну роль Діви Марії в ділі спасіння, яке здійснив Ісус Христос. Це Її свобідне рішення у Благовіщенні виконати Божу волю і Воплочення Бога в Її лоні, заступництво у Кані Галилейській, Її стояння під хрестом і прийняття з рук Сина улюбленого учня Івана за свого сина, а разом з ним усіх нас, участь в народженні Церкви підчас Зіслання Святого Духа. 

Те, що тіло Богородиці не зазнало тління і було взяте до Неба разом з душею є випливає з Її Непорочного Зачаття, коли Її Син наперед захоронив від Первородного гріха і смерті, як його наслідку, а також з Воскресіння Христового, в якому Вона першою взяла участь. Від Первородного гріха нас очищає Свята Тайна Хрещення, а на своє воскресіння нам ще потрібно чекати до кінця світу. Богородиця вже з душею й тілом перебуває у Небесній славі свого Сина і допомагає нам на дорозі до Неба.

Слово благовісника