Святе Письмо з розважанням на 16 червня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 83 зач.; 2, 28 – 3, 18.

28. Браття, юдей не той, що таким є назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, 29. а той, хто юдей у скритості, і таке обрізання серця – за духом, не за буквою. Такому хвала не від людей, але від Бога.

1. Що, отже, більше має юдей або яка користь з обрізання? 2. Велика під кожним оглядом: по-перше, тому що їм були довірені пророцтва Божі. 3. А що, коли деякі не повірили? Хіба їхня невіра знищить вірність Божу? 4. Ясно, що ні. Бо Бог правдивий, а кожний чоловік брехливий, як написано:

Щоб ти оправдався у твоїх словах 
і переміг, коли будуть тебе судити.

5. Коли ж наша несправедливість виявляє Божу справедливість, що скажемо? Хіба Бог – по-людськи говорю! – несправедливий, коли наводить гнів свій? 6. Зовсім ні. Бо ж як мав би Бог світ судити? 7. Та коли Божа правда моєю неправдою збільшується йому на славу, навіщо ж мене ще як грішника судити ? 8. Чому, отже, деякі нас очорнюють і деякі говорять, нібито ми кажемо: «Робімо зло, щоб із нього вийшло добро»? На таких суд справедливий.

9. То що ж, хіба ми ліпші? Зовсім ні. Бо ж ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом, 10. як написано:

Немає справедливого ні одного;
11. немає тямущого,
немає, хто шукав би Бога.
12. Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні.
Немає, хто добро творив би,
немає ні одного.
13. їхнє горло – гріб відкритий,
язик їх кує обман,
отрута гадюча у них під губами;
14. уста у них повні прокльонів і гіркоти.
15. Щоб проливати кров, швидкі їх ноги;
16. на їх дорогах злидні й руїна;
17. вони не відають дороги миру.
18. Немає страху Божого у них перед очима.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 19 зач. 6, 31-34; 7, 9-11.

31. Сказав Господь: Не журіться, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше царства Божого та його справедливости, і все те вам додасться.

34. Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день журитиметься сам за себе. Доволі дневі його лиха.

9. Чи ж є між вами хто такий, що коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? 10. Або коли попросить риби, дасть йому гадюку? 11. Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.

Святого отця нашого і чудотворця Тихона Аматунтського Мт. 19 зач.; 6, 31-34; 7, 9-11.
Застереження Христа не турбуватися про потреби фізичного життя, такі як: їжа, одяг і житло, а також, не перейматися «можливими» майбутніми проблемами, не є закликом не турбуватися взагалі про ні що. Це радше питання пріоритетів, ієрархії цінностей. Про що я маю турбуватися в першу чергу? Перефразовуючи зміст відповіді Ісуса, можна так сказати: «Вкладіть своє серце у Царство Боже і його добро, а все інше додасться вам як належне». Наш пріоритет - жити в Бозі. У сьогоднішньому Євангелії двічі згадується, що Бог добрий Отець, знає наші потреби. Хоча Бог може не дати нам точно те, що ми хочемо, Він ніколи не піде проти наших справжніх потреб. Він завжди відповість на наші потреби - як правило, незалежно від того, просимо ми про це чи ні. 
Так навіщо просити? Навіщо молитися? Тому що, як правило, саме тоді, коли ми просимо, ми дізнаємося, що наша молитва почута. Саме в молитві ми відкриваємо своє Синівство з Христом і в Христі. І тільки тоді, коли ми дізнаємося, що на нашу молитву відповіли, ми можемо повністю використати благодать і дар, який Бог нам дав, і в той же час відкрити для себе ще більше благодатей і дарів, які чекають на нас. Тому молитва налаштовує наші серця на Царство Боже. Вона також може допомогти нам розпізнати наші справжні найосновніші потреби, які, завдяки силі Господній, стають можливими в їх здійснені. Хто часто молиться, той перебуває в Христі та Його обітниці, а в кого перебуває Ісус, того основні потреби є вже зреалізовані.