Святе Письмо з розважанням на 16 січня

1 Пт. 58 зач.; 1, 1-2; 10-12; 2, 6-10.

Першого соборного послання Петрового читáння.

1. Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії, 2. згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров'ю Ісуса Христа: благодать і мир хай у вас росте дедалі більше.

10. Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували. 11. Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті і ту велику славу, яка по них мала настати. 12. І їм було об'явлено, що не для них самих, але для вас вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували, і на що навіть ангели гаряче прагнуть глядіти.

6. Бо в Писанні стоїть:
Ось я кладу в Сіоні камінь
вибраний, наріжний, дорогоцінний;
хто вірує в нього, не осоромиться.

7. Вам, отже, що віруєте, він честь; а тим, що не вірять,
камінь, що відкинули будівничі,
став каменем наріжним

8. і каменем спотикання
і скелею падіння.
Вони об нього спотикаються, бо не вірують у слово, на те ж бо вони й були призначені. 9. Ви ж рід вибраний, царське священство, народ святий, люд придбаний на те, щоб возвіщати діла великі того, хто вас покликав з темряви у своє дивне світло:

10. ви, колись не народ,
тепер же народ Божий,
колись непомилувані,
тепер же помилувані

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 53 зач. 12, 1-12.

1. Сказав Господь притчу оцю:

– Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, найняв його виноградарям і від'їхав на чужину. 2. І послав він у свій час до виноградарів слугу, щоб узяти у них свою частину плодів виноградних. 3. Вони його схопили, побили і відослали ні з чим. 4. І знов послав до них іншого слугу, але і тому побили голову і зневажили. 5. Ще іншого послав він, та вони того вбили. Та багато інших послав він, і їх вони або побили, або повбивали. 6. Мав він єдиного сина возлюбленого, і його послав до них наостанку кажучи: матимуть пошану до мого сина. 7. Та виноградарі ті казали між собою: це спадкоємець, ходіть уб'ємо його, і спадщина буде наша. 8. І схопивши його, вбили і викинули з виноградника.

9. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, і виноградник віддасть іншим. 10. Чи ви не читали цього Писання:

Камінь, який відкинули будівничі,
став каменем наріжним.
11. Господь зробив це, 
і воно дивне в очах наших.

12. І шукали його піймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. І зоставили його й відійшли.

1 Пт. 1, 1–2.10–12 – 2, 6–10. «Про це спасення розвідували й досліджували пророки... що тепер вам оповіщено тими»

Людина, створена на образ Божий, завжди шукає свого Творця. У різні історичні епохи, у різних частинах світу цей пошук завжди існував серед людства. Кожна людина, чи вона називає себе віруючою, чи ні, але у складних ситуаціях віра в Бога у неї завжди оживає.

Однак нас, християн, радістю сповнює саме те, що ми Бога пізнали не інтуїтивно, не якось у своїх пошуках вийшли на Нього, а що сам Господь явився нам в особі Ісуса Христа. Це дивне й важке для розуміння таїнство непросте для усвідомлення, але це таїнство Бога, який приходить до людини.

Важливо над цим таїнством задумуватись, бо прихід Бога не безособовий – він до кожного з нас, бо ж задля кожного з нас народився Ісус Христос!

Мр. 12, 1–12. «Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від’їхав на чужину»

Цілком зрозуміло, що Ісус Христос у цьому випадку, оповідаючи притчу, говорить про життя кожного з нас. Бог влаштував життя кожного з нас якнайкраще. Він усе чинить для того, щоб ми почувалися щасливими, тішилися своїм життям. Наше життя і події в ньому – не набір випадковостей, це найкраще, що ми могли отримати від Бога. У якій епосі ми живемо, серед якого народу, у яких обставинах, серед яких людей – усе це від Господа. Бог, даючи це життя, хоче, щоб у тих обставинах ми приносили плоди. А ми, як завжди, невдоволені тим, що маємо. Ми завжди маємо таку думку: якби було інакше, то от тоді я міг би принести якісь плоди, щось доброго зробити; в інших обставинах я став би досконалішим чи святішим, побожнішим чи поблажливіших до ближніх.

Шкода, що дуже часто ми не усвідомлюємо, що Бог дав нам усе найкраще. Наше життя – це великий дар від Бога, і саме в цьому житті, у цих обставинах Бог очікує, щоб ми приносили плоди!