Святе Письмо з розважанням на 17 листопада

До Солунян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Сол. 267 зач.; 2, 20 - 3, 8.

20. Браття, ви наша слава й наша радість.

1. Тому, не мігши більше чекати, ми постановили зостатися самі в Атенах 2. і вислати Тимотея, нашого брата й слугу Божого в євангелії Христа зміцнити вас і підбадьорити у вашій вірі, 3. щоб ніхто не хитався в цьому горю; самі бо знаєте, що така наша доля. 4. Бо коли ми були між вами, ми наперед вам казали, що маємо страждати, як воно й сталось, і вам відомо. 5. Ось чому я, не мігши більше чекати, послав довідатися про вашу віру, щоб, бува, не збентежив вас спокусник і щоб наш труд не був даремний. 6. Тепер же, як вернувся від вас Тимотей і приніс нам добру вість про вашу віру та любов і що ви завжди нас гарно згадуєте, бажаючи побачити нас, як і ми вас, 7. і ми, брати, втішилися вами серед наших злиднів та клопотів, задля вашої віри; 8. ми тепер ожили, бо ви стоїте в Господі.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 59 зач. 11, 29-33.

29. Одного разу, коли народ сходився, почав Ісус промовляти:

– Рід цей – рід лукавий; він шукає знаку, але знаку 30. йому не дасться, окрім знаку Йони, бо як Йона був знаком для ніневитян, так і Син чоловічий буде знаком для цього роду. 31. Цариця півдня встане під час суду з людьми цього роду і його засудить, бо прийшла з кінців світу слухати мудрости Соломона, а ось тут більше від Соломона. 32. Ніневитяни встануть з цим родом під час суду і його засудять, бо вони покаялись на проповідь Йони, а ось тут більше від Йони.

33. Ніхто не світить світла і не ставить його у сховок, ані під посудину, але на свічник, щоб ті, шо входять, бачили світло.

Святого отця нашого Григорія, єпископа Неокесарійського, чудотворця Лк. 59 зач.; 11, 29-33.

Ісус глибоко свідомий гріховності людського роду, який частіше схиляється до гріховних пристрастей, ніж до наслідування Бога в Його смиренні. Хоча слова Євангелія завжди сповнені сили Святого Духа, подібно до всіх слів, які Ісус промовив за Свого земного життя, вони не завжди досягають глибини людського серця.

Повага до людської свободи й вибору є настільки великою, що Бог допускає навіть відкинення Своєї безмежної любові. Але це аж ніяк не означає, що Господь залишає людство на поталу гріха. Його слово є радше пересторогою та закликом: без покаяння і навернення справжнє щастя — неможливе. Як би людина не обманювала себе, що може прожити без Бога, її внутрішній світ завжди потребуватиме наповнення. 

І якщо це не буде Божий Дух, то серце може наповнитись духом цього світу — байдужим, самолюбним, позбавленим співчуття. 

Євангельський уривок завершується закликом: поставити світло на високий свічник. Але, на жаль, не тільки Боже світло може бути поставленим на підвищення. Світло духа світу — облудне, але привабливе — також часто виставляється напоказ. У такому разі окремі постаті перетворюються на кумирів, яких наслідують, життям яких захоплюються, навіть якщо це життя — не лише далеке від Христа, але й від загальнолюдських моральних ідеалів.

Саме тому учень Христовий покликаний «світитися» лише світлом Христа. Це не знецінює особистих заслуг, зусиль і праці над собою, але нагадує: істинна слава полягає у тому, щоб бути носієм Божого світла — відображенням Його святості. «…а ось тут більше від Соломона!» (Лк. 11,31) — каже Ісус, говорячи про Себе і Свою спасенну місію через проголошення Божого Слова. 

Отож ми, як Його учні, маємо безпосередній доступ до Божої Мудрості — справжньої Істини. Яким би простим або, навпаки, складним і незрозумілим не видавалося нам Боже Слово, воно є саме тим Словом, яке спасає людство від гріха і смерті.

Слово благовісника