Святе Письмо з розважанням на 17 серпня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 131 зач.; 4, 9-16.

9. Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. 11. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б'ють, ми скитаємось; 12. ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; 13. нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, покидьками всіх аж досі.

14. Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. 16. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 72 зач. 17, 14-23.

14. В той час якийсь чоловік приступив до Ісуса і, припавши йому до ніг, 15. каже:

– Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.

17. – Роде невірний та розбещений, – відповів Ісус, – доки я маю бути з вами? Приведіть мені його сюди!

18. Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; і юнак видужав тієї ж хвилі. 19. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали:

– Чому ми не могли його вигнати?

20. Ісус сказав їм:

– Через вашу малу віру; бо істинно кажу вам: коли матимете віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. 21. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.

22. Як вони зібралися в Галилеї, Ісус сказав до них: Син чоловічий має бути виданий у руки людям, 23. і вони його уб'ють, але третього дня він воскресне. І вони тяжко зажурились.

Св. мч. Мирона Мт. 72 зач.; 17, 14-23. 

«І вони тяжко зажурились» Дуже багато людей, особливо українців перебувають у тяжкій журбі. Вони схожі на тих двох учнів, що йшли з Єрусалиму до Емаусу повні смутку, розчаровані, бо пережили важку втрату. Вони не знають як далі бути. Саме в такий час їм і всім нам потрібна надія. Не примарне майбутнє чи пусті популістичні обіцянки. Саме надія як тверде переконання, впевненість, що Бог подбає і Він вже є у нашому майбутньому.

Учні слухаючи, що Христос йде до Єрусалиму, щоб страждати і життя віддати за всіх, але на 3-й день Він воскресне, не почули оцього останнього. Вони зупинилися на новині про страсті, але наче не чули про Воскресіння. Негативні новини швидше сприймаються, швидше поширюються. Їх набагато більше у інформаційному просторі. Але християни покликані нести Добру Новину про перемогу Христа над гріхом, смертю і дияволом, про те, що зло ніколи не матиме останнього слова, що Бог був, є і буде Владикою історії, про те, що смерть не є кінцем життя, а лише переходом у вічність. На цих правдах будується наша християнська надія.

Якщо хтось з вас переживає втрату і депресивні думки атакують свідомість не зволікайте звернутися про допомогу до кваліфікованих психологів, психотерапевтів, попросіть про розмову духівника (якщо маєте) чи просто священника своєї парафії. Звичайно, що духовні практики допомагають не впасти на дусі, проте варто поєднати духовну допомогу з психологічною, яка основується на християнських засадах. 

Слово благовісника