Святе Письмо з розважанням на 18 червня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 87 зач.; 4, 13-25.

13. Браття, не законом була дана обітниця, зроблена Авраамові або його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, 14. бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости: 15. закон бо викликає гнів, і там, де нема закону, нема й переступу.

16. Тому, отже, обітниця від віри, щоб вона була з ласки і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батьком усіх нас, 17. як написано: я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед Богом, в якого він увірував, перед Богом, який оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.

18. Він проти надії увірував у надію, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, що було сказано: таке буде твоє потомство. 19. Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже омертвіле тіло – було бо йому яких сто років – і на омертвіле лоно Сари. 20. Перед Божою обітницею він не завагався недовір'ям, але, навпаки, скріпився вірою, і, воздавши хвалу Богові, 21. зовсім був певний, що він може зробити все, що обіцяв. 22. Тому й зараховано йому це за оправдання.

23. І не про нього одного тільки написано, що то було зараховано йому, 24. але й про нас, яким віра зачислиться, нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, 25. що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 23 зач. 7, 21-23.

21. Сказав Господь: Не кожний, хто до мене каже: Господи, Господи!, ввійде в царство небесне, але той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. 22. Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім'ям пророкували? Хіба не твоїм ім'ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім'ям силу чудес творили?

23. І тоді я їм скажу прилюдно у вічі: я вас не знав ніколи! Відійдіть від мене, ви, що чините беззаконня!

Святого мученика Леонтія Мт. 23 зач.; 7, 21-23.

Остаточна ідентичність будь-якого пророка (священика, проповідника, організатора чи будівничого) і учня полягає в одному, щоб виконувати Божу волю. Це нелегко! Але це найнадійніший квиток до неба, як і теж до впевненості в собі, бути правдиви християнином.

Бог-серцевідець бачить наскрізь фальшиву побожність і вдавану духовність. Ми можемо влаштувати справжнє «шоу», яке приверне увагу багатьох людей. Ми можемо влаштувати «концерт» з ідеальним святковим почуттям, створити справжній «духовний настрій» і досить вільно використовувати побожні практики з Божим іменем - але, незважаючи на все це, якщо там нема Божої волі, Божої присутності, щирої молитви (як дійсного контакту з Богом) - все буде намарно, бо воно позбавлене Божої благодаті. Ми можемо зайти дуже далеко, роблячи все по-своєму, навіть, підносячи і наші серця до Бога, але, якщо не виконувати Його волю, то позбавляємо себе життя. Ми просто не бажаємо Його між нами і в нас тут на землі. В Боже ім’я можна рекламувати себе. Ісус каже, навіть більше, що ми можемо пророкувати і виганяти бісів, творити чуда за чудами. Однак, якщо наші імена не будуть записані на небесах золотими літерами, коли не буде виконана Божа воля, то це означатиме, що Бог нас ніколи не знав. З іншого боку, найгірша справа, але зроблена згідно Його волі - ця справа буде благословенна і приведе до спасіння, незалежно від її популярності.