Святе Письмо з розважанням на 18 грудня

Тит 300 зач.; 1, 5 - 2, 1.

До Тита послання святого апостола Павла читáння.

5. Сину Тите, я залишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував до кінця те, що лишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав: 6. тобто щоб кожен з них був бездоганний, чоловік однієї жінки, мав вірних дітей, що не були обвинувачені в розпусті чи були неслухняні. 7. Єпископ бо як Божий домоуправитель мусить бути бездоганний: незухвалий, негнівливий, не п'яниця, несварливий, нежадний до нечесної наживи, 8. але гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий, 9. який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, і противників переконувати.

10. Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманців, особливо з-між обрізаних. 11. Їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім'ї, навчаючи ради нечесної наживи, чого не треба. 12. Сказав один з них, власний пророк їхній: «критяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі». 13. Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі, 14. щоб не вважали на байки юдейські, ні на приписи людей, які відвертаються від правди. 15. Для чистих усе чисте, а для зіпсованих та невірних, немає чистого нічого; у них зіпсовані і розум, і совість.

16. Твердять, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються його, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла негодящі.

1. Ти ж говори, що личить здоровій науці.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 100 зач. 20, 9-18.

9. Сказав Господь притчу оцю:

Один чоловік насадив був виноградник, найняв його виноградарям і відійшов на довший час. 10. Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. 11. Знову послав він другого слугу, та вони й того, побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. 12. Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко ранивши, прогнали. 13. Сказав тоді власник виноградника:

– Що мені робити ? Хіба послати мого улюбленого сина? Може, його пошанують.

14. Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: це спадкоємець, убиймо його, і так спадщина буде наша. 15. І вивели його за виноградник і вбили.

16. Що, отже, зробить їм власник виноградника ? Прийде і вигубить тих виноградарів, і виноградник дасть іншим.

Почувши це, вони сказали:

– Нехай так не буде!

17. Ісус же глянув на них пильно й мовив:

– Що, отже, значить це писання:

Камінь, який відкинули будівничі,

став наріжним каменем?

18. Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде, роздавить його.

Св. мч. Севастіана і тих, що з ним
Лк. 100 зач.; 20, 9–18

Сьогодні в центрі євангельського уривка стоїть термін виноградник (ἀμπελών) — ампелон. У цьому уривку Євангелія від Луки Ісус розповідає притчу про злих виноградарів. Це не просто повчальна історія, а пророче слово, яке розкриває трагічну історію відкидання Божої любові та водночас закликає кожного слухача до глибокого самоаналізу.

У притчі виноградарем є Бог Отець, а виноградником — Його народ, Ізраїль. Бог створив Свій народ, обгородив його Своєю турботою, посадив найдобірніше винограддя і з надією чекав плоду. Коли ж Він посилав Своїх слуг — пророків, щоб зібрати належне, виноградарі їх відкидали, били, каменували, а деяких навіть убивали.

Це узагальнена історія всього Старого Завіту: Бог раз по раз посилав Своїх вісників, але народ, замість принести плід праведності, жорстоко поводився з ними. І тоді, у Своїй безмежній любові, Бог посилає Свого єдиного, улюбленого Сина.

Але що роблять виноградарі? Вони бачать Спадкоємця, виводять Його з виноградника та вбивають. Євангелист недвозначно вказує на розп’яття Христа. Ця притча передбачає страждання і смерть Месії, наслідки Його відкидання, а також перенесення спасіння до тих, хто принесе плід, — до язичників.

Важливою є істина про те, що Бог є не лише люблячим, але й справедливим. Виноградарі отримують те, що заслужили, бо вони не просто відмовилися віддавати плід — вони відкрито повстали проти Господаря. Однак ця історія стосується не лише Ізраїлю, а й кожного з нас.

Кожен із нас є управителем Божих дарів: життя, талантів, часу, матеріальних благ. Бог очікує від нас плодів віри, любові та праведності, а не байдужості чи бунту.

Притча завершується грізним попередженням: «Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кого ж він упаде — роздавить». Цей Камінь — Ісус Христос. Для тих, хто вірує в Нього, Він є основою і фундаментом життя. Для тих же, хто Його відкидає, Він стає каменем спотикання, що веде до загибелі.

Запитаймо себе: які плоди очікує від мене Господь сьогодні і як я їх плекатиму? Яких «слуг» — людей, обставин, знаків — посилав Бог, щоб нагадати мені про Свою волю, і як я на них реагував? Чи є Ісус Христос справді наріжним Каменем мого життя, і чи будую я своє життя на Його основах?

Подякуймо Богові, Який і сьогодні запрошує нас до покаяння за відкидання Його любові та постійно ставить нас на Наріжний Камінь — джерело всякого добра і спасіння. Амінь.

Слово благовісника