Святе Письмо з розважанням на 19 грудня

До Тита послання святого апостола Павла читáння.

Тит. 301 зач.; 1, 15 - 2, 10.

15. Сину Тите, для чистих усе чисте, а для зіпсованих та невірних, немає чистого нічого; у них зіпсовані і розум, і совість.

16. Твердять, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються його, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла негодящі.

1. Ти ж говори, що личить здоровій науці: 2. старі віком щоб були тверезі, поважні, помірковані, здорові у вірі, любові і терпеливості; 3. старі жінки так само нехай поводяться, як личить побожним, щоб не були злоріки, ні віддані пияцтву, щоб добра навчали, 4. щоб молодих навчали любити своїх чоловіків та дітей кохати, 5. щоб були стримані чисті, хазяйновиті, добрі, підвладні власним чоловікам; щоб слово Боже не ганьбилося.

6. Так само і юнаків напоминай, щоб були помірковані, 7. даючи самого себе як зразок добрих діл: у навчанні цілковита поважність, 8. здорова та бездоганна наука; щоб супротивник осоромився і не міг нічого злого проти нас сказати.

9. Раби своїм панам нехай коряться в усьому, хай догоджають, не перечать, 10. хай не крадуть, але хай виявляють цілковиту добру вірність, щоб у всьому прикрасили науку нашого Спаса Бога.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 101 зач. 20, 19-26.

19. В той час хотіли первосвященики і книжники накласти руки на Ісуса, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.

20. І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що удавали з себе праведних, щоб його піймати на слові й видати начальству та владі намісника. 21. Ті спитали його:

– Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на лице, але навчаєш Божої путі по правді. 22. Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?

23. Бачачи їх лукавство, він промовив до них:

24. – Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?

Ті відповіли:

– Кесарів.

25. І він сказав їм:

– Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові.

26. І не могли піймати його перед людьми на слові, і, дивуючись його відповіді, замовкли.

Св. мч. Боніфатія
Лк. 101 зач.; 20, 19–26

Центральний термін у сьогоднішньому уривку — (φόρος), форос, тобто податок. Сьогоднішній євангельський уривок переносить нас у напружений момент. Фарисеї та книжники, озлоблені попередньою притчею Ісуса про злих виноградарів, шукають нагоди спіймати Його на слові. Вони посилають до Нього людей, щоб поставити незручні запитання.

Їхнє запитання про податок насправді було пасткою. Бо якщо Ісус скаже «так», Він втратить авторитет серед народу, який ненавидів римське панування та податки. Якщо скаже «ні», Його можна буде звинуватити в бунті проти Риму.

Ісус, знаючи їхнє лицемірство, просить показати Йому динарій — монету, якою сплачували податок. На ній було зображення римського імператора Тиберія та напис: «Тиберій Цезар, син божественного Августа». Ісус запитує щодо присутності зображення та напису і отримує відповідь: «Кесарів».

Відповідь Христа є проста і водночас глибока: «Віддайте, отже, що кесареве — кесареві, а що Боже — Богові» (Лк 20,25). Ця відповідь не є простою спробою уникнути пастки. Насправді, це глибока богословська істина.

«Кесареве — кесареві» означає, що ми, як громадяни, маємо обов’язки перед державою: платити податки, дотримуватися законів (якщо вони не суперечать Божим законам), поважати владу. Інша важлива частина: «Боже — Богові». Монета несе зображення кесаря, а люди, створені на образ і подобу Божу (Бут. 1,27), належать Богові. Наше життя — Його власність. Ми не є власністю держави чи якоїсь земної влади.

Це означає, що ми маємо віддати Богові: наше серце, наше життя та наші таланти.

Уривок є закликом до правильної ієрархії цінностей. Соціум важливий, але Бог — перш за все. Коли вимоги «кесаря» суперечать вимогам «Бога», ми знаємо, кому належить наша першість. Важливо завжди пам’ятати: ми — Божі діти. Ми носимо Його образ, і Йому належить усе наше життя.

Запитаймо себе: які вимоги соціуму сьогодні в моєму житті конкурують з моєю вірністю Богові? Чи вміємо ми розставляти пріоритети? Які сфери мого життя ми ще не повністю «віддали Богові», а можливо навіть не допустили Його туди?

Подякуймо Богові, який вчить нас щодня свідчити про те, що ми створені на образ Божий. Амінь.

Слово благовісника