Святе Письмо з розважанням на 19 липня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 100 зач.; 9, 1-5.

1. Браття, кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі, 2. що я у великім смутку і в безнастаннім болі мого серця. 3. Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом; 4. вони ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, і обітниці; 5. їхні отці, з яких Христос тілом, що над усім – Бог, благословенний повіки. Амінь.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 32 зач. 9, 18-26.

18. В той час один начальник приступив до Ісуса і, вклонившися, мовить йому:

– Дочка моя тількищо померла. Прийди, поклади на неї руку, і вона оживе.

19. Підвівсь Ісус і пішов за ним з учнями.

20. І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. 21. Казала бо сама до себе: «Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю». 22. Ісус, обернувшись, побачив її і каже:

– Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.

І видужала жінка тієї ж години.

23. Коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і схвильовану юрбу, 24. сказав:

– Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.

І насміхалися з нього. 25. Як же випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. 26. Чутка про це розійшлась по всій тій країні.

Прп. Макрини, сестри св. Василія Великого
Прп. Дія
Мт. 32 зач.; 9, 18-26.

Вчора ми розважали над внутрішнім (прихованим) і зовнішнім (очевидним) світом людини. Пропоную це поглибити. Сьогодні в уривку з Євангелія від Матея для слухання подано дві події. У порівнянні з іншими євангелистами, Матей представляє найкоротші розповіді. Проте, і тут можна зауважити, що оздоровлення жінки, хворої на кровотечу, пройшло непомітно для інших людей. Тобто, присутні при оздоровленні навіть не здогадувалися про те, що відбулося у житті хворої жінки.

Коли ж Ісус приходить до дому начальника, то євангелист знову показує те, що бачить Ісус, і те, що бачать люди. Люди переконані, що
дівчина померла, а Ісус каже, що вона спить. Два різні погляди на ту саму дійсність. Важливим у цій розповіді є штрих про насміхання з Ісуса, адже, ним євангелист виявляє людську пихатість, що породжена уявним знанням стану дитини. Таке знання, як ми вже бачили, немає кореня у любові, тому і веде до погорди щодо інших точок зору. Людина не посідає ніколи повноти знання. Вона знає частково і часто поверхнево (1 Кор 13, 9).

Ісус виявляє свою правоту тим, що бере дівчинку за руку і підводить її. Отже, його судження виявилося правдивим, його знання перевершили знання людей, проте, він не насміхається з них. Його знання є тісно пов’язане з любов’ю, а любов не вивищується (1 Кор 13, 4-7).

Подібно і у сьогоднішньому читанні з Апостола, де є представлено два погляди. Обидва вони стосуються особи Ісуса. Апостол Павло виявляє стан своїх співбратів ізраїльтян, які не мають нічого спільного із Христом, бо не визнають Ісуса ні як Христа, ні як Сина Божого, але, радше, дивлячись на його зовнішність, сприймають його як сина теслі. Апостол Павло сам був таким, але після зустрічі із воскреслим Ісусом визнає Ісуса як Христа, який над усім є Богом, благословенним навіки. Господи, ти зіслав нам Святого Духа, щоб він вів нас до пізнання усієї правди. Даруй нам твого світла, щоб наш погляд не зупинявся на зовнішності людей чи подій, але щоб проникав глибше, щоб ми могли пізнати твоїм Святим Духом повноту правди, зростаючи у любові/

Слово благовісника