Святе Письмо з розважанням на 19 січня

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Гал. 213 зач.; 5, 22 - 6, 2.

22. Браття, плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння; лагідність, доброта, вірність, 23. тихість, здержливість. На все це нема закону. 24. Котрі ж Ісус-Христові, розп'яли тіло з його пристрастями та похотями. 25. Коли живемо духом, духом ходімо. 26. Не будьмо суєславні, задиркуваті між собою, завидущі одні одним.

1. Брати! Коли б хто попав у яку провину, ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности; але вважай, щоб і ти не впав у спокусу. 2. Носіте тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 43 зач. 11, 27-30.

Сказав Господь своїм учням:.

27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.

28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.

Мт. 11, 27–30. «Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим»

У своєму житті ми завжди прагнемо змін, хочемо досягати якихось нових вершин у кар’єрі, навчанні, добробуті. І часто не можемо повірити, що те, що Господь уже послав у цю мить, у наше життя, і є тим, що найкраще для нас.

Найважче це нам усвідомлювати, коли настають труднощі, проблеми й клопоти. Саме про це й говорить Господь: взяти своє ярмо на себе – значить прийняти життєву ситуацію, прийняти кожну людину і подію, яку Господь послав. Прийняти – це повірити, що їх дав нам Господь.

Якщо усвідомимо, що все стається не випадково, а за всім у нашому житті стоїть Господь, тоді будемо готові чинити Його волю у кожній хвилині свого життя. Коли зуміємо все це приймати, тобто взяти це ярмо на себе, тоді в нашому серці запанує радість і мир.

Гал. 5, 22 – 6, 2. «Носіть тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа»

Кожен із нас знає, як нелегко змінюватись. Є звички чи гріхи в нашому житті, які ми можемо добре бачити й розуміти, гаряче бажати їх позбутися, однак, довгий час не досягати у цьому успіхів. Можливо, ми також свідомі того, чим саме приносимо болі, страждання, терпіння і незручності іншим людям, але не так легко нам змінитись. Не здатні й не спроможні це одразу зробити, хоч дуже цього хочемо.

Коли бачимо іншу особу з її немочами, чи ми до неї такі ж поблажливі, як і до себе? Чи радше поспішаємо виправити її, вказати на помилку, зробити зауваження? Чи ми замислюємось у той час, що ця особа, яка чинить гріх, чи просто дратує нас своєю поведінкою, може бути такою ж слабкою, як і ми, може прагнути змін і не досягати одразу успіхів?

Апостол же нагадує, щоб ми з любов’ю приймали одні одних, щоб ми носили тягарі одні одних, щоб ми виявляли любов та милосердя одні до одних. Бо знати Божі Закони і судити через їхню призму наших ближніх нескладно для будь-кого з нас. Однак стати для них Христовим учнем, апостолом, помічником у немочах – вимагає значних зусиль. Тож докладаймо всіх зусиль щоб огортати любов’ю кожну людину і з любов’ю приймати і зносити слабкості, обмеження і недоліки кожної особи!