Святе Письмо з розважанням на 2 вересня

До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Кор. 187 зач.; 8, 16 - 9, 5.

16. Браття, Богові дяка, що дав у серці Тита таку саму до вас горливість; 17. бо він прийняв просьбу і, повний запалу, доброхіть до вас пішов. 18. Ми з ним послали брата, якого за євангеліє хвалять усі Церкви 19. і який, крім того, був вибраний Церквами як наш супутник у цій благодійній справі, якій ми служимо на славу самого Господа й на відраду нашу, 20. остерігаючися, щоб нам хто не докоряв за таку щедру збірку, що нею ми служимо. 21. Бо ми дбаємо за добро не тільки перед Господом, але й перед людьми. 22. Разом з ними ми послали нашого брата, пильність якого ми часто випробували в багатьох речах і який тепер ще пильніший через велике довір'я, що до вас має. 23. Щодо Тита, він мій товариш і співробітник, вам на благо, щождо братів наших, вони посланники Церков, слава Христова. 24. Дайте їм доказ вашої любови й нашого хваління вас перед ними і перед Церквами.

1. Про службу на користь святим мені нема чого до вас писати, 2. бо знаю вашу добру волю і хвалю вас перед македонянами за неї, бо Ахая готова з минулого року; ваш запал заохотив багатьох. 3. Однак я посилаю вам братів, щоб та хвала, якою я хвалив вас, не була щодо цього марна і щоб ви, як я сказав, були готові. 4. А то як прийдуть зо мною македоняни й застануть вас неготовими, ми, щоб не сказати ви, осоромимося, що були такі певні. 5. Я вважав, отже, потрібним просити братів, щоб вони вийшли до вас перед нами і приготували загодя той заповіджений щедрий ваш дар, щоб він був готовий як правдивий дар, а не як вимушений даток.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 12 зач. 3, 13-19.

13. Одного разу вийшов Ісус на гору й покликав тих, яких сам хотів, і вони прийшли до нього. 14. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому та щоб їх посилати проповідувати; 15. і дав їм владу виганяти бісів.

16. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; 17. Якова, сина Заведея, та Івана, брата Якова, і дав їм ім'я Воанергес, у перекладі – Сини грому; 18. Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананея, 19. та Юду Іскаріота, що його зрадив.

Святого мученика Маманта Преподобного отця нашого Івана Посника, патріарха Царгородського Мр. 12 зач.; 3, 13-19.

Після галасу й метушні біля Галілейського моря Ісус піднімається на гору. Це не втеча і не відпочинок. Це – момент рішення. Він покликав до Себе тих, кого Сам хотів. І з-поміж багатьох учнів вибрав дванадцятьох. Кожен, хто був тоді поруч, розумів: це не випадкове число. Для кожного юдея воно звучало пророчо, бо це – символ Ізраїлю, що складався з дванадцяти племен, нащадків дванадцяти синів Якова. 

Багато століть тому десять з них були втрачені через війни і вигнання, але у свідомості народу залишалась надія: Бог поверне і відновить Свій народ.
Тоді в Юдеї багато хто жив надією на оновлення народу. Пророки обіцяли: Бог поверне зруйноване, збере розпорошене, відновить славу Ізраїлю. І ось тепер Ісус, стоячи на горі, починає цей процес: не просто зцілює, не просто вчить – Він починає відбудову. Але не силою, не зброєю, не політичними обіцянками. Коли Ісус вибирає Дванадцятьох, це означає: Бог почав діяти, настав час нового творіння.

Тому не дивно, що ця подія відбувається на горі: як колись Мойсей отримав Закон на горі, так тепер Ісус закладає основу Нового Завіту. 

Апостоли – не просто вибрані, вони – співучасники Його справи. Вони – ті, через кого Господь готує ґрунт для Божого Царства. Так починається щось більше, ніж рух. Починається новий Ізраїль, але не етнічний, не політичний, а народ Божий, зібраний навколо Сина – Його Церква.

Ісус призначає Дванадцятьох, щоб були при Ньому і щоб їх посилати проповідувати. Це подвійне завдання. Спершу – бути поруч, слухати, бачити, навчитися жити так, як живе Він. Бути з Ісусом означає не просто фізично перебувати поряд, а впустити Його в серце як єдиний орієнтир, як новий центр життя. Тільки після цього – бути посланим. Бо без перебування з Христом апостольство перетворюється на активізм. 

Без слухання – немає що передати.

Список імен теж несе глибоку символіку. Тут є рибалки, митар, політичний активіст, рідні брати та зовсім чужі між собою за походженням і характером. Але всі об’єднані тим, що були покликані. 

Один з них навіть стане зрадником. І це теж не випадковість. Ісус не створює ідеальну команду – Він творить Церкву, де може трапитися навіть зрада, бо навіть вона не зламає Божого плану. Це показує, що Боже діло йде вперед не тому, що люди досконалі та святі, а тому, що Господь є вірний.

Сьогодні Ісус продовжує кликати. Кличе нас, звичайних, слабких, не завжди послідовних, не завжди праведних. Кличе не для того, щоб ми були «ідеальними», а щоб були з Ним. Бути Його учнем – означає залишити позаду попередні орієнтири, власні уявлення про успіх, владу, престиж. Це означає довіритися Тому, Хто має владу над злом і смертю. Тільки з Ним ми відкриємо ціль життя і покликання.

Служіння не починається з дії, з активності. Воно починається зі слухання. Справжня місія народжується з тиші перебування з Ісусом. І тільки той, хто перебуває з Ним, може по-справжньому нести Його світові.

А як виглядає твоє перебування з Ісусом? Ти ще серед натовпу, що спостерігає збоку, чи вже серед тих, кого Він кличе ближче – бути з Ним, щоб потім свідчити?

Слово благовісника