Святе Письмо з розважанням на 20 листопада

До Солунян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Сол. 271 зач.; 5, 1-8.

1. Браття, про час та пору немає потреби, щоб до вас писати, 2. бо самі знаєте, що день Господній прийде, як злодій уночі. 3. Коли говоритимуть: мир і безпечність, тоді зненацька злетить на них погибіль, як біль родіння на вагітну, і не уникнуть. 4. Та ви, брати, не в темряві, щоб вас той день захопив зненацька, як злодій, 5. бо всі ви сини світла й сини дня. Не належимо ні ночі, ні темряві. 6. Не спімо, отже, як інші, але чуваймо й будьмо тверезі. 7. Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі. 8. Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надівши броню віри та любови, і шолом надії на спасіння.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 62 зач. 11, 47 - 12, 1.

Сказав Господь до юдеїв, які до нього прийшли:

47. Горе вам, книжники й фарисеї, що будуєте гроби пророкам, і ваші батьки їх убили! 48. Ви так стаєте свідками й даєте згоду вчинкам батьків ваших: вони їх убивали, а ви будуєте їм гроби!

49. Тому й каже мудрість Божа: я їм пошлю пророків і апостолів; вони деяких з них уб'ють, а деяких будуть гонити, 50. щоб цей рід відповів за кров усіх пророків, пролиту від сотворення світу, 51. від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між вівтарем і храмом. Так, я кажу вам: рід цей відповідатиме за все те.

52. Горе вам, законовчителям, бо ви взяли ключ знання. Самі ви не ввійшли, і тим, що хотіли ввійти, заборонили.

53. Як він вийшов звідти книжники та фарисеї стали сильно на нього нападати й ставити йому різні питання, 54. чигаючи, щоб несподівано піймати яке слово з уст його.

1. Тим часом, як народ зібрався тисячами, так що одне одного топтало, він почав говорити, перш до своїх учнів:

– Остерігайтесь фарисейської закваски, тобто лицемірства.

 Преподобної матері нашої Йосафати Гордашевської

Передсвяття Введення у храм Пресвятої Богородиці Преподобного Григорія Декаполіта Святого отця нашого Прокла, архиєпископа Царгородського Блаж. сщмч. Йосафата Коциловського, єп. Перемишльського Лк. 62 зач.; 11, 47 – 12, 1.
Лк. 83 зач.; 16, 19-31.

(Лк. 62 зач.; 11, 47 – 12, 1) Поведінка Ісуса здавалася парадоксальною для Його сучасників: Він відкрито критикував фарисеїв — праведників в очах народу, — натомість охоче спілкувався з митарями та блудницями. І причина цього полягає не в зневажанні Закону, а в істинному розумінні Божого милосердя. Якщо гріх можна подолати через покаяння та навернення, то куди небезпечнішою є закам’янілість серця, властива тому, хто вважає себе бездоганним.188
Грішник, який визнає свою провину, вже стоїть на дорозі Божого милосердя. Натомість людина, переконана у власній праведності, може навіть не здогадуватись, наскільки її серце віддалене від Бога. 

Справжнє навернення починається з визнання власної гріховності. 

Недарма великі святі вважали себе найгіршими з грішників. Це не було фальшиве смирення, а глибоке усвідомлення того, ким є людина перед обличчям Бога. Проте Ісус не закликає нас жити в постійному самоосуді — це суперечить Євангелію. Через Свою смерть і воскресіння Христос уже простив нам гріхи. Проблема виникає тоді, коли ми перестаємо відчувати потребу в Його прощенні та любові, коли наше християнство стає пасткою самозаспокоєності.

Здорова духовність поєднує два ключові виміри: визнання власної недосконалості та радість від постійного прощення, яке дарує нам Христос. У цьому контексті надзвичайно промовистими є слова Папи Франциска: «Бог ніколи не втомлюється прощати. Це ми втомлюємося просити прощення».
(Лк. 83 зач.; 16, 19–31) Євангеліє — це не просто зібрання натхненних текстів. Це живе Слово Боже, наповнене силою Святого Духа. Воно прагне втілитися у нашому житті, стати дійсністю у наших виборах, словах, вчинках. Саме тому численні святі — це не теоретики, а ті, хто втілював Євангеліє в дійсність свого буття.

Такою була і блаженна Йосафата Гордашевська — засновниця Згромадження Сестер Служебниць, яка обрала шлях служіння найбіднішим з бідних. Її життя — це Євангеліє, написане вчинками милосердя.

Сьогоднішня притча про багача і Лазаря розкриває драму духовної сліпоти. Багач, заглиблений у власне багатство, втрачає здатність побачити Лазаря, який страждає просто перед його дверима. Врешті, байдужість призводить до духовної смерті.

Нам хочеться бути на боці Лазаря — потребуючого, відкритого на поміч Божу. Але, правдиво подивившись у дзеркало власної душі, багато хто з нас виявить у собі риси багача. Наше багатство — це не завжди матеріальні речі. Це можуть бути люди, статус, комфорт, улюблені звички — усе, що робить нас сліпими до потреб інших.

Притча про багача і Лазаря— це заклик поставити в центр нашої уваги не себе, а ближнього. Якщо ми не відповідаємо на потреби того, хто поруч, то жодні молитви й обряди не принесуть ніякого духовного плоду. Євангеліє залишиться для нас високим ідеалом, але не втіленою реальністю.

Свята Йосафата показує: Євангеліє може стати джерелом радості навіть у труднощах. Її служіння не було легким, але вона не нарікала, бо її підтримував Святий Дух, Який надихає і нас втілювати Боже Слово у щоденному житті.

Слово благовісника