Святе Письмо з розважанням на 20 січня

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

Євр. 335 зач.; 13, 17-21.

17. Браття, слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують душ ваших і мають з цього звіт дати, щоб вони це робили з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас некорисно.

18. Моліться за нас, бо ми певні, що маємо добру совість, бажаючи у всьому поводитись добре; 19. тим більше ж прошу вас це робити, щоб якнайскорше я міг до вас вернутись.

20. Бог миру, що возвів із мертвих того, хто кров'ю вічного завіту став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса, 21. нехай зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, діючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава на віки віків. Амінь.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 24 зач. 6, 17-23.

17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.

20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:

Блаженні вбогі,

бо ваше царство Боже.

21. Блаженні голодні нині,

бо ви насититеся.

Блаженні, що плачете нині,

бо будете сміятись.

22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.

Лк. 6, 17–23. «Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі»

На перший погляд висловлювання Господа про те, хто є блаженний, може видатися дивним. Як Ісус Христос може називати блаженними або щасливими, вбогих, голодних, тих, кого ненавидять, тих, хто плаче... Відтак каже ще й радіти з цього. Ми, люди, радше хочемо мати достаток, бути щасливими, мати певність у житті. Однак Божі дороги для кожного з нас є унікальні.

Так, людина завжди прагне стабільности у житті, щастя, радости. Але маємо визнати, що саме наші життєві труднощі й клопоти правдиво показують, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки з Богом. Коли збудуємо своє існування лише на земному фундаменті, то вся будівля «завалиться» в час нашої смерти. Лише в того, хто живе з Богом, смерть не може нічого забрати. Тому не раз саме наші проблеми наближають нас до Бога, показуючи непевність усього земного. Так часто трапляється, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитися до Господа і з’єднатися з Ним.