Святе Письмо з розважанням на 22 грудня

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

Євр. 308 зач.; 3, 5-11; 17-19.

5. Браття, Мойсей був вірний у всім його домі як слуга на свідчення того, що мало бути ще сказаним; 6. Христос же був як Син у своїм домі. Дім же цей – ми, якщо збережемо до кінця непохитне довір'я і надію, якою ми хвалимося.

7. Ось чому, як каже Святий Дух:

Коли почуєте сьогодні його голос,

8. не ставайте жорстокосердними,

як то було на Місці бунту

в день спокуси у пустині,

9. де мене спокушали батьки ваші,

виставляли мене на пробу,

10. дарма що сорок років бачили мої діла.

Тому я прогнівався на рід цей

і мовив: вони завжди блудять серцем,

вони доріг моїх не відали ніколи.

11. Тому я поклявсь у моїм гніві:

Ні! Їм не увійти в мій спочинок.

17. На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині? 18. Кому він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні? 19. І бачимо, що не могли ввійти через невірство.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 102 зач. 20, 27-44.

27. Одного разу приступили до Ісуса деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, 28. і спитали його:

– Учителю, Мойсей приписав нам: коли у кого жонатий брат умре бездітний, нехай його брат візьме за себе його жінку і дасть потомство братові своєму. 29. Сім братів було. Перший узяв жінку й помер бездітний. 30. Потім другий, 31. і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. 32. Нарешті померла й жінка. 33. Отже, та, у воскресіння, чиєю буде жінкою, бо ж семеро мали її за жінку.

34. Ісус відповів їм:

35. – Сини цього світу женяться й виходять заміж. Ті ж, що удостояться осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж, 36. та й вмерти вже не можуть, тому що до ангелів подібні, вони – сини Божі, бувши синами воскресіння. 37. А що мертві воскресають, це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. 38. Отож Бог – не Бог мертвих, а живих, усі бо живуть для нього.

39. Деякі з книжників, озвавшися, заговорили:

– Учителю, ти сказав добре.

40. І не насмілювались ні про що більше його питати.

41. Тоді він до них промовив:

– Як то воно кажуть, що Христос – син Давида? 42. Таж сам Давид у книзі Псалмів мовить:

Сказав Господь Господеві моєму :

сиди праворуч мене,

43. поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.

44. Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?

Передсвяття Різдва Христового
Св. вмц. Анастасії
Лк. 102 зач.; 20, 27-44

Сьогоднішнє читання з Євангелія від Луки в центрі уривка ставить термін ἀνάστασις (анастасіз), тобто воскресіння. Цим уривком Лука показує нам напружену дискусію між Ісусом та різними релігійними групами його часу.

Найперше – це зіткнення з садукеями (Лк 20,27-40). Ця група відрізнялася тим, що не вірила у воскресіння мертвих, ангелів чи духів (Дії 23,8). Їхня віра базувалася переважно на П’ятикнижжі Мойсея, і вони відкидали традицію інтерпретації та актуалізації Тори до нових викликів того часу.

Садукеї приходять до Ісуса з гіпотетичним сценарієм про жінку, яка мала сімох чоловіків, натякаючи на закон левіратного шлюбу (Втор 25,5-10). Цим випадком вони намагаються висміяти ідею воскресіння. Вони прагнуть поставити Ісуса у глухий кут, показавши абсурдність воскресіння, бо не зрозуміло, чиєю буде дружина сімох чоловіків у воскресінні.

Ісус відповідає їм, розкриваючи дві важливі істини.

По-перше, Він говорить про природу життя у воскресінні (Лк 20,34-36). Ісус пояснює, що у земному житті люди одружуються і виходять заміж, але після воскресіння з мертвих не одружуватимуться і не виходитимуть заміж. Небесна реальність радикально відрізняється від земного існування, тому вона вільна від обмежень і потреб земного життя, включаючи продовження роду.

По-друге, Ісус підтверджує реальність воскресіння (Лк 20,37-38), звертаючись до авторитету Мойсея, якого садукеї шанували. Він цитує Бога, який говорив до Мойсея з куща як «Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова» (Вих 3,6). Ісус пояснює, що Бог є Богом не мертвих, а живих. Ця фраза є серйозним аргументом проти садукеїв. Якщо Бог називає себе Богом Авраама, Ісаака і Якова, які вже давно померли, то це означає, що для Бога вони живі.

Це свідчить про існування душі після смерті та про безперервність Божого завіту з Його народом. Тобто смерть не є кінцем існування.

Далі, в Лк 20,41-44, ці вірші відкривають нам не лише істину про воскресіння мертвих і вічне життя, але й про божественну владу та ідентичність Ісуса Христа як Господа і Спасителя. Він є не просто історичною особою, а тим, хто має владу над життям і смертю, і хто є Господом не лише Давида, але й усього сотвореного світу.

Запитаймо себе: як правда про воскресіння мертвих впливає на наше ставлення до смерті, втрат близьким та рідних? Чи віра у воскресіння допомагає нам правильно виставляти пріоритети і цінності у теперішньому житті?

Подякуймо Богові, який відкриває себе через Ісуса та проявляє у ньому Свою божественну владу і допомагає кожному з нас у власному житті приймати добрі та вірні рішення. Амінь.

Слово благовісника