Святе Письмо з розважанням на 22 липня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 136 зач.; 6, 20 – 7, 12.

20. Браття, прославляйте Бога тілами вашими і вашими душами, які є Божі.

1. Відносно того, що ви мені писали, то воно добре чоловікові не займати жінки. 2. Однак, з уваги на розпусту, кожний хай має свою жінку і кожна хай має свого чоловіка. 3. Хай чоловік віддає належне жінці, так само й жінка – чоловікові. 4. Жінка не має влади над своїм тілом, а чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, а жінка. 5. Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою до часу, щоб на молитві, а потім сходьтеся разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю. 6. Кажу це як пораду, не як наказ. 7. Я бажав би, щоб усі люди були, як я, та кожний має свій особливий дар від Бога, один – такий, а другий – інший.

8. Кажу ж нежонатим та вдовицям, що добре їм, коли зостануться, як я; 9. але коли не можуть стриматися, нехай одружуються, ліпше одружитися, ніж горіти.

10. Одруженим же наказую не я, але Господь: жінка нехай не розлучається зо своїм чоловіком; 11. коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня або нехай помириться з чоловіком, і чоловік нехай не відпускає жінки.

12. Іншим же кажу я, не Господь: Коли який брат має невіруючу жінку і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 57 зач. 14, 1-13.

1. В той час, коли дійшла чутка до Ірода четверовласника про Ісуса, 2. він сказав до своїх слуг:

– Це Іван Христитель! Це він воскрес із мертвих, і тому чудодійні сили діють у ньому.

3. Бо Ірод був схопив Івана, зв'язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; 4. Іван бо говорив до нього:

– Не можна тобі її мати.

5. Він хотів його вбити, та боявсь народу, бо його мали за пророка. 6. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; 7. і він, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. 8. Вона, під намовою матері своєї, сказала йому:

– Дай мені тут на полумиску голову Івана Христителя.

9. І засмутивсь цар, але задля клятви і тих, що разом за столом були, велів дати 10. і послав стяти голову Іванові в темниці. 11. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та подала своїй матері.

12. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його. І пішли та сповістили про те Ісуса.

13. Почувши це, Ісус відплив звідти човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним із міст пішки.

Св. мироносиці й рівноап. Марії Магдалини
Повернення мощів св. сщмч. Фоки
Мт. 57 зач.; 14, 1-13.

Вчора ми розважали над внутрішніми, тобто, тими, що у Церкві, які були окреслені як обмиті, святі, праведні, і над зовнішніми, тими, що неправедні. Сьогодні розважмо як неправедні стали праведними і святими, і що означає бути святими. Тому зосередимо увагу на словах апостола Павла, що знаходяться на самому початку читання, яке в тільки що почули.

«Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» Перше речення описує дію Бога по відношенні до людини, а друге – людини до Бога. Вислів, що стосується першого речення також повторюється у 1Кор. 7, 23, і, отже, є важливим для розважання. Павло використовує дієслово купувати, яке вживається у торгівельних відносинах, коли одна людина оплачує товар, який їй не належав, але власне через оплату цей товар стає власністю того, хто оплатив. Тут ідеться про людей, тому можна говорити, що апостол Павло має на увазі купівлю-продаж людей, тобто безправних людей. Такими людьми на той час були раби. Які люди ставали рабами? Рабами ставали вільні люди, які попадали у полон в часі війни, або ж через певні економічні труднощі, через борги,
а також ті, що були народжені від рабів. Важливо розуміти цей процес від початкової точки. Вільна людина, внаслідок певних обставин ставала рабом, і цей стан рабства переходив також на її нащадків. Бог створив людину вільною, але через гріх людина стала рабом гріха (Ів 8, 34; Рим 6, 20). Тому після гріхопадіння людина народжується у гріхах (Пс 50, 7).

Таким чином, усе людство стало грішним і неправедним. У Святому Писанні основною лінією є власне звільнення людини. Важливою подією було звільнення єврейського народу із єгипетського рабства. Тому Бог наказував їм пам’ятати про цю подію (Втор 5, 15; 15,
15). Через пророків він звіщав їм про вічне спасіння, що буде стосуватися усіх людей.

Коли настала повнота часу, Отець послав свого Сина у світ, щоб людину спасти, і вона була куплена високою ціною, ціною крови
Єдинородного Сина, безгрішного (Еф 1, 17; Рм 3,25). Кров Ісуса Христа, пролита на хресті, очищає від усякого гріха (1 Ів 1, 7). Тому тих, які стали вільними і святими завдяки пролитій крові Єдинородного Сина, апостол Павло закликає прославляти Бога у власному тілі. Ми вже розважали над тим, що тілом виявляється те, що є у глибині людини. Вчинки тіла виявляють задуми серця. Тепер, коли вже людське серце є освячене, коли людина стала Божою дитиною у Христі, апостол закликає виявити оцю святість у вчинках. У Посланні до Римлян апостол закликає: «Не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші, як зброю праведности» (Рм 6, 13). Прислухаймося до цього заклику.

Слово благовісника