Святе Письмо з розважанням на 23 червня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 94 зач.; 7, 1-13.

1. Браття, говорю тим, які знають закон, – що закон панує над людиною, поки вона живе? 2. Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв'язана законом; коли ж помер чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. 3. Тому, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане жінкою іншого чоловіка; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане жінкою іншого чоловіка. 4. Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. 5. Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, що під законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти. 6. Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в'язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно зі старим законом.

7. Що ж скажемо? Що закон – гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: не пожадай. 8. Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх мертвий. 9. І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив, 10. а я умер; так то заповідь, що мала б бути для мене життям, стала для мене смертю. 11. Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею. 12. Але все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

13. Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Борони Боже! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 34 зач. 9, 36 – 10, 8.

36. В тому часі Ісус, бачачи юрби народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені і прибиті, немов вівці, що пастуха не мають.

37. Тоді він каже своїм учням:

– Жнива великі, та робітників мало. 38. Просіть, отже, господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.

1. Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч.

2. Ось імена дванадцятьох апостолів:

Перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його;

Яків, син Заведея, та Іван, брат його;

3. Филип та Вартоломей;

Тома й Матей, митар;

Яків, син Алфея, і Тадей;

4. Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що зрадив його.

5. Оцих дванадцятьох Ісус вислав і наказав їм:

У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. 6. Ідіть радше до погиблих овець дому Ізраїля.

7. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство небесне – близько. 8. Оздоровляйте недужих, воскрешайте мертвих, очищайте прокажених, бісів виганяйте.

Святої мучениці Агрипіни Мт. 34 зач.; 9, 36 – 10, 8.

Ісус міняє вид Своєї діяльності та діяльності Своїх учнів з місійної (де вони є рибалками людей) на душпастирську (де вони мають пасти Його овець). Для цього Він обирає 12 апостолів і поширює на них свою Божественну владу, для продовження Його діяльності. З усіх євангелистів святий Матей подає найдокладніший перелік 12-ти апостолів. Серед них є навіть ханаанеянин - Симон Зилот. Кожен з них має свій особистий характер. Одного-двох людей, які допомагають Ісусу, буде недостатньо. Перш за все, буде потрібна серйозна посвята кожного з них. Апостольське навантаження, яке покладає Ісус на цих «посланих» (апостолів) - величезне: - Вони повинні йти до «навернених» - «дому Ізраїля» - до вибраних. Апостоли мають багато спільного з ними. Сьогодні нас часто посилають до людей, з якими ми знайомі і яких деколи терпіти не можемо. Але саме до них ми покликані іти, тому що «знаємо» їх. - Вони покликані «звіщати»: «Бог є близько з вами» - і це є найважливіше послання в цьому Євангелії. Все решта випливає з цієї новини. Тому, ми повинні самі відчувати цю «близькість» Бога, щоб передавати її іншим. - Вони повинні «лікувати хворих». Справжня хвороба криється в душі, як наслідок зруйнованих стосунків з Богом і ближнім. Якщо хтось і може зціляти, то ми, яким Господь передає Свою силу Святого Духа. - Вони покликані «воскрешати мертвих». В результаті духовної хвороби ми маємо духовно «мертві» душі. Хто, як не ми, зможе переконати душу, що вона прощена і Богом полюблена, щоб дати їй відпущення гріхів? - Вони «очищають прокажених» - тобто морально нечистих людей, які не розрізняють між добром і злом. - Вони мають «виганяти бісів» - тобто, «зло», яке охоплює життя людей. Йдеться не лише про «екзорцизм». Йдеться також про вигнання нав’язливого, звичного гріха - там, де він визнаний; і скритого зла - там, де сам гріх не визнаний.

Все це апостоли роблять даром: без грошей, без похвали, без оплесків, без визнання, безумовно, без розрахунків! Оскільки те, що Бог даром дав нам, воно є не для нас, а для інших.