Святе Письмо з розважанням на 23 грудня

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

Євр. 310 зач.; 4, 1-13.

1. Браття, боїмося, щоб, поки ще залишається обітниця Божа ввійти в його відпочинок, щоб часом не здавалося комусь, що він спізнився. 2. Бо й ми так само, як вони, одержали добру новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не пристали до віри тих, що слухають. 3. Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже:

Я поклявсь у моїм гніві: 
вони не ввійдуть у мій відпочинок,

4. хоча діла його були закінчені від сотворения світу. На одному бо місці він так сказав про сьомий день: Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх; 5. і знову на тому місці: Вони не ввійдуть у мій відпочинок. 6. Коли ж воно так, що деякі у нього ввійдуть, а ті, кому перше благовіствовано, не ввійшли у нього через непослух, 7. то він знову призначає якийсь день: «сьогодні», кажучи через Давида після такого довгого часу, як було сказано раніше:

Коли почуєте сьогодні його голос, 
не ставайте жорстокосердними.

8. Бо як би Ісус Навин був увів їх у відпочинок, не говорив би після нього про інший день. 9. Отже, для Божого народу збережено відпочинок, 10. бо той, хто ввійде в його відпочинок, відпочине також від своїх діл, як Бог від своїх. 11. Стараймося, отже, увійти у той відпочинок, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства.

12. Бо слово живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та шпіку, і розрізняє чуття та думки серця. 13. Нема сотворіння, скритого від нього; все голе й відкрите перед очима того, кому ми маємо дати звіт.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 106 зач. 21, 12-19.

12. Сказав Господь своїм учням:

Стережіться людей, що на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого. 13. І це дасть вам нагоду свідчити про мене. 14. Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, 15. я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.

16. Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. 17. Вас будуть ненавидіти всі за моє ім'я. 18. Але й волос з голови у вас не пропаде. 19. Вашою терпеливістю спасете душі ваші.

Передсвяття Різдва Христового
Свв. десятьох мчч., що в Криті
Лк. 106 зач.; 21, 12–19

Сьогодні центральним терміном уривка з Євангелія від Луки (Лк 21,12–19) є слово ὑπομονή (гюпомоне), тобто терпеливість.

Цей уривок є частиною так званого апокаліптичного тексту, в якому Христос говорить про ознаки кінця часу та переслідування, які спіткають Його послідовників. Ці слова можуть здаватися страшними, але вони містять глибоку керигматичну істину та обітницю надії.

Ісус попереджає Своїх учнів про переслідування та в’язниці (Лк 21,12). Це не просто передбачення, а реальність, яку переживали перші християни і яку продовжують переживати віруючі в усьому світі. Переслідування за віру є невід’ємною частиною християнського покликання, як про це свідчить історія Церкви та її сучасний стан.

Але саме в цих важких обставинах Ісус дає дивовижну обітницю:
 «І це дасть вам нагоду свідчити» (Лк 21,13).

Парадоксально, але саме переслідування стають нагодою для свідчення про Христа. Більше того, Ісус обіцяє Свою підтримку та духа мудрості для Своїх послідовників (Лк 21,14–15). Це пряма вказівка на Святого Духа, який надихає і дає силу віруючим говорити істину навіть перед обличчям небезпеки. Це керигматична звістка про те, що ми не самотні у своїх випробуваннях, адже Сам Христос через Святого Духа діє в нас.

Ісус також попереджає про зраду та ненависть (Лк 21,16–17). Це гірка реальність, яка підкреслює радикальність слідування за Христом, що може вимагати розриву навіть із родинними зв’язками заради Його імені.

Однак, незважаючи на всі ці труднощі, Ісус дає обітницю надії:
 «Але волосина з голови у вас не пропаде!» (Лк 21,18).

Цей вираз означає повний Божий захист і турботу про Своїх вірних. Навіть якщо тіло буде знищене, душа віруючого перебуває в безпеці. І, нарешті, ключ до перемоги:
 «Вашою терпеливістю ви спасете душі свої» (Лк 21,19).

Терпеливість, тобто витривалість у вірі до кінця, є шляхом до спасіння. Це не пасивне очікування, а активна вірність і свідчення, незважаючи на всі труднощі. Тому цей уривок є керигматичною звісткою про те, що слідування за Ісусом Христом не гарантує безтурботного життя, але обіцяє Його постійну присутність, мудрість для свідчення та спасіння тим, хто витримає у добрій вірі.

Труднощі є не перешкодою, а нагодою для прославлення Бога і свідчення про Його Царство.

Запитаймо себе: як ми можемо свідчити про Христа у повсякденних випробуваннях і незручностях, що виникають через нашу віру? Чи довіряємо ми Святому Духу, що Він дасть нам потрібні слова, коли виникає потреба говорити про нашу віру?

Подякуймо Богові, що виховує нас у терпеливості. Нехай наша віра через терпеливість зростає і перетворюється на справжнє свідчення Христа.
 Амінь.

Слово благовісника