Святе Письмо з розважанням на 23 липня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 137 зач.; 7, 12-24.

12. Браття, коли який брат має невіруючу жінку і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає. 13. І коли яка жінка має невіруючого чоловіка і цей погоджується з нею жити, нехай не відпускає чоловіка. 14. Невіруючий бо чоловік освячується жінкою, і невіруюча жінка освячується братом. Інакше ваші діти були б нечисті, однак вони святі. 15. Коли ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра не зв'язані в такім випадку; Бог покликав нас жити в мирі. 16. Звідки ти знаєш, жінко, чи спасеш свого чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи спасеш жінку?

17. А втім, хай кожний так поводиться, як уділив йому Господь та як Бог кожного покликав. Так я наказую по всіх Церквах. 18. Як хто був покликаний обрізаним, хай того не цурається, і як покликаний у необрізанні, хай не обрізується. 19. Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, але – дотримування заповідей Божих.

20. Кожний нехай зостанеться у тому стані, в якому Бог його покликав. 21. Рабом тебе покликано? Не журися. Навіть коли можеш стати вільним, старайся використати твій стан рабства, 22. бо покликаний у Господі раб – визволенець Господній. Так само й вільний, якого поликано – раб Христа. 23. Ви куплені за високу ціну. Не ставайте рабами людей. 24. Хай кожний, брати, перед Богом лишиться у стані, в якому був покликаний.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 60 зач. 14, 35 – 15, 11.

35. В той час, пізнавши Ісуса, люди землі генезаретської розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих і 36. просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.

1. Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники Єрусалиму й кажуть:

2. – Чому твої учні порушують передання старших не миють рук, коли споживають страву?

3. А він у відповідь сказав їм:

– А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням? 4. Бог бо заповів: шануй батька твого й матір. І далі: хто проклинає батька-матір, хай буде караний на смерть. 5. А ви кажете: хто скаже батькові чи матері добро, яким би я міг помогти вам, є дар Божий, 6. той може не шанувати свого батька чи матір свою. Так вашим переданням ви усуваєте заповідь Божу. 7. О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая: 8. Народ цей устами мене поважає, а серце їхнє далеко від мене. 9. Та вони марно мене шанують, навчаючи людських наказів.

10. І прикликавши людей, сказав їм: – Слухайте і розумійте! 

11. Не те, що до уст входить, сквернить людину, а те, що з уст виходить, те сквернить людину. 

Свв. мчч. Трофима, Теофіла і тих, що з ними
Блаж. сщмч. Василія Гопка, єп.
Мт. 60 зач.; 14, 35 – 15, 11.

Вже кілька днів ми розважали над внутрішніми, тими, що у Церкві, які були окреслені обмитими, святими, праведними, і зовнішніми, тими, що неправедні. Вчора ми розважали над тим, як Бог вчинив людей вільними, відкупивши їх кров’ю Христа, щоб могли як діти, прославляти Отця. Сьогодні зосередимо увагу на тому, що перешкоджає прославі Бога. Адже, прослава може відбуватися як у словесний спосіб через молитву, пісні і гимни, так і через добрі діла, які спонукають інших людей до прослави Бога (Мт 5, 16).

Людина знаходиться завжди у різноманітних середовищах: від природнього середовища (повітря, вода і т.д.), яке створене Богом, до
середовищ, які творить сама людина (культурне, професійне і т.д.). Ті середовища впливають на людину. Людина ж покликана розпізнавати їх і жити в них, прославляючи Бога. Розважмо над одним важливим середовищем (сімейні стосунки), наведеним до прикладу апостолом Павлом. Він, як єврей, чітко знає і про Божу заповідь, і про дозвіл Мойсея на розвідний лист, але як християнин знає також і про Ісусове навчання. Апостол чітко зазначає зміну, яка відбулася від того часу, як Ісус навчав. Ідеться про те, що після
смерті і воскресіння Ісуса, і внаслідок проповідей цих двох подій, які є суттю Євангелія, людина через віру в Ісуса стала Божою дитиною. Що ж робити, якщо один з двох подругів не повірив у Ісуса? Павло відштовхується від того, що відбувається у житті віруючої людини, від освячення. Так як чоловік і жінка є одним тілом, згідно Святого Писання, то Господь може освятити усе тіло. Павло  твердить, що коли невіруюча особа погоджується жити у подружжі, розуміючи, що сталася зміна, то ця особа, як і діти у подружжі, можуть бути освяченими життям віруючої людини у Христі. Якщо ж невіруюча людина захоче розлучатися, то тут спрацьовує, як пізніше був названий у Церкві, так званий привілей Павла, в основі якого є життя у мирі. Віруюча людина не є зобов’язана за будь-яку ціну утримувати невіруючу у шлюбі. Якщо невіруючий член сім’ї залишається добровільно жити у ній, то присутній у шлюбі Христос через віруючу особу освячує цілісну єдність сім’ї.

Господи, ти прийшов, щоб спасти і освятити людину, освячуй своєю присутністю твої спільноти, почавши від сім’ї, тобто домашньої
Церкви, і аж до твоєї Вселенської Церкви. Хочу закінчити закликом апостола Павла до тих, кого Господь установив головою сім’ї: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зі словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна» (Еф 5,25-27).