Святе Письмо з розважанням на 27 липня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 116 зач.; 15, 1-7.

1. Браття, ми, сильні, мусимо нести немочі кволих, а не самим собі догоджати. 2. Кожний з нас нехай намагається догодити ближньому на благо, для будування. 3. Бо й Христос не сам собі догоджав, а як написано: зневаги тих, що тебе зневажають, упали на мене. 4. Все бо, що було написане давніше, написане нам на науку, щоб ми мали надію через терпеливість й утіху, про які нас навчає Писання. 5. Бог же терпеливости й утіхи нехай дасть вам, щоб ви між собою були однієї думки за Христом Ісусом, 6. щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.

7. Тому будьте приязливі один до одного, як і Христос був до вас на Божу славу.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 33 зач. 9, 27-35.

27. В той час, як Ісус відходив, слідом за ним пішли два сліпці, кричачи:

– Помилуй нас, сину Давидів!

28. І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, і він спитав їх:

– Чи віруєте, що я можу це зробити?

– Так, Господи! – вони йому кажуть.

29. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, кажучи:

– Нехай вам станеться за вашою вірою!

30. І відкрились їхні очі. Ісус суворо наказав їм:

– Глядіть, щоб ніхто не знав про це.

31. Та вони, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.

32. Як вони виходили, привели до нього німого, що був біснуватий. 33. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи:

– Ніколи чогось такого не видано в Ізраїлі.

34. Фарисеї ж говорили:

– Він виганяє бісів князем бісівським!

35. Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи євангеліє царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.

Неділя 7-ма по Зісланні Святого Духа

🕂 Св. вмч. й цілителя Пантелеймона

Св. Климента, архиєп. Охридського, чудотв.

Мт. 33 зач.; 9, 27-35.

Два попередні дні ми розважали над тим, як апостол Павло пропонує робити вибори у житті, особливо вчора торкалися розпізнання волі Божої. Сьогодні продовжимо розважати над тим, як людина приймає особисті рішення і наскільки вони відображають прийняття волі Божої. 

Важливий приклад подає уривок із Євангелія, який ви щойно почули. Зустріч сліпих з Ісусом вказує на те, що в Ісусі з Назарета вони вже розпізнали сина Давидового, тобто, очікуваного Месію, який здатний відкрити їм очі. Вони зробили це, покладаючись на свій слух, бо чули розповіді про Ісуса, слухали Святе Писання, слухали людей, які мали різні судження про Ісуса, і, в кінцевому результаті, прийшли до особистого висновку. Вони просять, щоб він їх помилував. З цим проханням, ще будучи сліпими, вони вже йшли за Ісусом. Євангелист показує, що потрібен час, щоб людина переконалася у своїх бажаннях і вдосконалила свою віру, покладаючись на милість Божу у визначений ним час. Тому, коли прийшов момент зцілення, то Ісус запитав їх про віру в нього. Бачимо, що їх віра на той момент була вже достатньо зрілою, щоб відкрилися їм очі.

Двоє зцілених проголошують про те, що Ісус зробив їм. І, на перший погляд, те, що вони роблять, може навіть виглядати добрим, адже, вони проголошують милосердя і могутність Ісуса. Проте, будучи вже зрячими, вони немов би втратили слух. Адже, коли почули прохання Ісуса, яким він виразив його волю, то вони залишилися глухими до нього. Вони зробили те, що виглядало добрим в їхніх очах, а не те, що було волею Ісуса, адже, він просив їх нікому не розповідати про це. 

Тому євангелист немов би хоче підкреслити, що людина, почувши волю Божу і навіть отримавши вже зцілення, може бути ще не готовою виконувати волю Божу. Чого тільки вартий приклад пророка Йони, який, знаючи про те, що Господь сказав йому виголосити жителям Ніневії, втікає від виконання волі Божої. Чи тоді, коли прийшла військова старшина до пророка Єремії, щоб почути волю Божу, запевняючи пророка, що готові її виконати. Проте, коли він через десять днів виголосив їм волю Божу, то вони відмовилися її виконувати (Єр 42-43).

Людина завжди готова виконувати волю Божу, коли це відповідає її власній волі. Коли ж ні, то у прийнятті рішення часто відіграють роль гординя чи страх, особиста вигода чи любов до гріха, тобто все те, що має корінь у себелюбстві. Волю Божу може сповняти тільки та людина, яка щиро любить Бога.

Господи, влий у наші серця твоїм Святим Духом твою любов, дай нам мудрості, щоб ми могли розпізнавати те, що тобі є до вподоби і щоб могли з любові до тебе сповняти це у нашому житті.

Слово благовісника