Святе Письмо з розважанням на 27 листопада

До Солунян другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Сол. 276 зач.; 2, 13 - 3, 5.

13. Браття, ми повинні завжди дякувати Богові, що Бог вибрав вас яко первоплоди, щоб ви спаслися освяченням Духа і вірою в правду; 14. і для цього він нас покликав благовіствуванням нашим, щоб ви придбали славу Господа нашого Ісуса Христа. 15. Стійте, отже, брати, і тримайтеся передань, яких від нас навчилися чи то усно, чи листовно. 16. Нехай сам Господь наш Ісус Христос, і Бог, Отець наш, що возлюбив нас і дав нам у своїй благодаті вічну втіху й добру надію, 17. врадує серця ваші та зміцнить у всякім ділі й добрім слові.

1. А втім, молітеся, брати, за нас, щоб Господнє слово ширилося та прославлялося, як у вас, 2. і щоб ми визволилися від безпутніх та лукавих людей, бо не в усіх – віра. 3. Господь же вірний, і він вас зміцнить і збереже від злого. 4. Ми певні в Господі щодо вас, що те, що ми наказуємо вам, ви чините й далі будете чинити. 5. Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу й на Христову терпеливість.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 70 зач. 13, 1-9.

1. В той час прийшли деякі до Ісуса й розповіли йому про галилеїв, яких кров Пилат змішав був з їхніми жертвами. 2. Озвавшись, він сказав їм:

– Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? 3. Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само. 4. Або ті вісімнадцять, на яких упала силоамська башта і їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? 5. Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.

6. І він розповів їм цю притчу:

Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і став шукати на ній плода та не найшов. 7. Тоді він сказав до виноградаря: оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не находжу. Зрубай її: навіщо займає землю? 8. Той озвавсь до нього: пане, лиши її ще цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. 9. Може, що вродить нарік, а як ні, зрубаєш її.

Святого великомученика Якова Перського Преподобного отця нашого Палладія Лк. 70 зач.; 13, 1-9.

Ісус відкликається до двох історичних подій, сучасником яких Він був: придушення невеликого повстання галилеян у Єрусалимі та нещасного випадку з робітниками Силоамської башти. Пояснюючи їх, Христос вказує на те, що не потрібно вважати загиблих більшими грішниками за інших. Нещастя може трапитися в житті будь-якої людини. Проте, якщо не дбати про власне навернення, а проживати життя в обговоренні та засудженні інших, то духовна загибель є неминучою.  

Притча про смоківницю в алегоричний спосіб описує заступницьку місію Ісуса, Який просить Бога-Отця почекати, перш ніж зрубати дерево, яке не приносить жодного плоду. Бог постійно дає людині можливість навернутися, дуже терпеливо очікує на зміну життя, яка в Євангелії окреслюється грецьким терміном метаноя, тобто зміна мислення. Недостатньо просто змінити свою поведінку. Євангеліє представляє Особу Ісуса із запрошенням вступити з Ним в особисті відносини відданої любові. Саме любов змінює, інколи до невпізнання, мислення людини, яка любить і відчуває себе любленою. Така особа здатна перейти найскладніші випробування. Ось це і є справжня метаноя — навернення: відповісти Богові взаємністю на Його любов, прощення і милосердя. У такому випадку моральне життя буде наслідком автентичного навернення, а не просто особистими зусиллями, які не здатні подарувати людині святість, а тільки певний рівень моральної досконалості.

Слово благовісника