Святе Письмо з розважанням на 27 серпня

Апостол: 2 Кор. 182 зач.; 6, 11-16.

До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

11. Браття, уста наші відкрились до вас; серце наше поширилось. 12. Вам у нас не тісно, тіснота – у вашім серці! 13. Ви ж в обмін за те, мов до дітей говорю, зробіть теж широким ваше серце. 

14. Не запрягайтеся з невірними в чуже ярмо. Яка бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом і темрявою? 15. Яка згода між Христом і Веліяром? Яка участь вірного з невірним? 16. Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був. 

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 4 зач. 1, 23-28.

23. В той час якийсь чоловік був у юдейській синагозі з нечистим духом, що закричав, кажучи:

24. – Що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: святий Божий!

25. Ісус погрозив йому:

– Мовчи, вийди з нього!

26. Нечистий дух стряс ним, скрикнув сильним голосом і вийшов геть із нього. 27. Здивувалися всі й один одного питали:

– Що це за нова повновладна наука? Навіть нечистим духам наказав, і ті слухаються його!

28. І вмить чутка про нього розійшлася по всіх усюдах, по всій країні галилейській.

Прп. Пімена Блаж. прпмцц. Лаврентії Герасимів і Олімпії Біди 

Мр. 4 зач.; 1, 23-28. «Навіть наказує нечистим духам, і ті слухаються його!» Навіть нечисті духи слухаються Ісуса, а на жаль ще не всяка людина хоче стати слухняною щодо Бога. Звичайно, що послух злих духів є зі страху і це не те, що очікує Господь від нас. Наш послух Йому має випливати з любові. 

Церква власне розрізняє два види жалю у приготуванні До Святої Сповіді: «досконалий» – з любові і «недосконалий» – зі страху втратити Небо і потрапити до пекла. Цей другий достатній для важності Сповіді але потрібно прагнути до першого, збуджувати його в своєму серці.

Апостол Яків у своєму Посланні в цьому ключі також розрізняв два види віри: «Ти віруєш, що Бог один? – Добре робиш. І біси вірують, та тремтять» (Як. 2:19). А апостол Павло додає: «Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любови й поміркованости» (2 Тим.1:7). Тобто страх аж ніяк не може бути рушійною силою нашого життя, а любов. Звичайно, що є природній страх як реакція на загрозу життю, на несподівані травматичні події. Якщо такий страх переходить у хворобливий стан, нав’язливі думки, щодо майбутніх подій, яких ще немає і скоріше всього й не буде, тоді такій людині потрібно надати психологічну допомогу. 

Часто такі люди просять й нас священників про молитви від страху, приводять дітей, що мали переляк і це вплинуло на їхню психосоматику (не можуть заснути чи не мають апетиту). Головне не соромитися просити про цю допомогу. Не треба страху дозволити руйнувати наше життя.

В Святому Письмі чуємо дуже часто слова: «Не бійся!» Кажуть дослідники Святого Письма, що таких слів є аж 365 тобто на кожен день року. Бог прагне таким чином заспокоїти нас і сказати, що наше життя в Його руках.