Святе Письмо з розважанням на 27 травня

Діянь святих апостолів читáння.

19. В тих днях атеняни, взявши Павла, повели в Ареопаг, кажучи:

– Чи можемо ми знати, що то за нова наука, якої ти навчаєш? 20. Бо дивні речі ти нам оповідаєш. Тому хочемо знати, що б воно могло бути.

21. Всі бо атеняни й захожі чужинці, що жили між ними, не мали часу ні на що інше, як тільки, щоб говорити або слухати чого нового.

22. Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив:

– Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні. 23. Проходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святих зображень, я найшов жертівник, на якому написано: «Невідомому богові». Те, отже, чому ви, не відаючи його, покланяєтеся, те я вам звіщаю. 24. Бог, що сотворив світ і все, що в ньому, бувши владикою неба й землі, не живе у рукотворних храмах 25. і не приймає служби з рук людських, немов би він чого потребував, бо то він дає усім життя, дихання і все. 26. Він сотворив з одного ввесь рід людський, щоб жив по всьому лиці землі, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення, 27. щоб вони шукали Бога, чи, бува, гейби навпомацьки не найдуть його, хоч він ні від кого з нас недалеко. 28. У ньому бо живемо, рухаємося й існуємо, як деякі з ваших поетів сказали: «Бо й ми з його роду».

Від Івана святого Євангелія читáння.

Йо. 42 зач. 12, 19-36.

19. В той час зібрали фарисеї раду на Ісуса, і говорили:

– Бачите, що нічого не вдієте, бо ввесь світ іде за ним.

20. Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки. 21. Вони приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, і стали його просити, кажучи:

– Пане, хочемо побачити Ісуса.

22. Приходить Филип і говорить Андрієві, а Андрій з Филипом знову приходять і кажуть Ісусові. 23. Ісус відповів їм:

– Прийшла година, щоб прославився Син чоловічий. 24. Істинно, істинно кажу вам: пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не вмре, лишиться саме-одне; коли ж умре, багато плоду приносить. 25. Хто любить життя своє, той його погубить; хто ненавидить життя своє на цьому світі, той його збереже на життя вічне. 26. Хто мені служить, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Хто мені служитиме, того шануватиме Отець. 27. Тепер стривожилась душа моя, і що мені казати: Отче, спаси мене, від цієї години? Таж тому я й прийшов – на цю годину! 28. Отче, прослав ім'я своє!

І злинув голос із неба:

– І прославив, і знову прославлю!

29. Народ, що стояв там і чув те, говорив:

– То був грім.

Інші ж казали:

– Ангел промовив до нього!

30. Ісус у відповідь сказав:

– Не ради мене ізлинув той голос, але ради вас. 31. Тепер цьому світові суд; тепер буде вигнаний геть князь цього світу. 32. І я, коли буду піднесений з землі, притягну всіх до себе.

33. Це він казав, щоб зазначити, якою смертю мав умерти. 34. Народ озвався до нього:

– Ми чули в законі, що Христос пробуватиме повіки. Як, отже, ти кажеш, що Син чоловічий має бути піднесений? Хто він – той Син чоловічий? 35. Ісус відповів їм:

– Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не обгорнула вас темрява. Хто ходить у темряві, не знає, куди йде. 36. Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб стати синами світла.

Сказавши це, Ісус відійшов і скрився від них.

27 травня Вівторок
Св. сщмч. Терапонта Ів. 12:19-36

Чудове прохання виразили греки апостолу Филипу: «Хочемо побачити Ісуса». На це Христос відповів, що якщо вже погани шукають істинного Бога, то прийшла Його година. Подібно митар Закхей хотів побачити Ісуса і виліз для цього на сикомор і Господь завітав до його дому і сказав, що «сьогодні на цей дім зійшло спасіння». Оце бажання побачити Його – це не просто якась цікавість. Це найважливіше прагнення людського серця, про яке апостол Павло каже: «обличчя в обличчя». В нашій християнській традиції це прагнення виражається в іконах, які в свою чергу походять зі зображень лику Ісуса Христа. Серед
них хуста Вероніки з Хресної дороги, хустина з Манопелло та інші. Що людина побачить поглянувши Спасителеві в очі? Однозначно милосердну Божу любов. 

Очі завжди виражали внутрішній стан людини, її серця. Вони можуть бути сповнені любові, доброти, а можуть і гніву та ненависті чи лукавстві. Очі ніколи не брешуть. Неможливо зіграти на зовні те, чого
немає в нутрі. Наприклад хоча Юда поцілував Ісуса, але це було лукавство і брехня. Мабуть він не міг подивитися Вчителеві в очі. Бо якби поглянув, то б побачив Божий сум. Натомість такий сум побачив в
очах Господа апостол Петро в момент коли запіяв півень другий раз. Цей погляд назавжди закарбувався в його серці, бо ці люблячі очі неможливо забути.

А ви хочете побачити Ісуса? Свята Мати Тереза з Калькутти сказала, що є лише два місця де можна Його побачити: у Святих Тайнах і в нужденному. Вона точно знала, що каже. Запрошую й вас, дорогі брати й сестри з Ним зустрічатися там. Бо лише той, хто шукає – знаходить!

Слово благовісника Патріаршої  комісії УГКЦ у справах євангелізації