Святе Письмо з розважанням на 28 серпня

До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Кор. 183 зач.; 7, 1-10.

1. Браття, очистьмо себе від усякої скверни тіла й духа, довершуючи наше освячення в Божому страсі.

2. Дайте нам місце у вашому серці. Ми нікого не кривдили, нікому шкоди не робили, не визискували нікого. 3. Говорю це, не щоб вас осудити, бо я вже вам сказав, що ви в нашім серці, щоб умерти й жити разом. 4. Велике довір'я маю до вас, вельми пишаюся вами. Я повен утіхи, я переповнений радістю серед усіх наших напастей. 5. Бо коли ми були прийшли в Македонію, тіло наше не мало ніякого спокою. Звідусіль скорботи: чвари зовні, страх усередині. 6. Та Бог, що втішає принижених, утішив нас приходом Тита; 7. і не лише його приходом, але й утіхою, якої він зазнав від вас, оповідаючи нам про вашу тугу за мною, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я зрадів ще більше.

8. Хоч я і засмутив вас листом, не жалкую того; коли й жалкував, – бачу, що той лист, хоч і на час, був засмутив вас, – 9. тепер радію не тому, що ви були засмутилися, а тому, що смуток ваш привів вас до каяття. Ви бо засмучені були задля Бога, так що ви від нас не зазнали шкоди. 10. Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого не треба жалувати; а смуток цього світу чинить смерть.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 5 зач. 1, 29-35.

29. В той час Ісус вийшов із синагоги і разом з Яковом та Іваном пішов у дім Симона та Андрія. 30. Симонова теща лежала у гарячці, і йому негайно сказали про неї. 31. Він підійшов і, взявши її за руку, підвів її, і покинула її гарячка, і вона стала їм услуговувати.

32. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. 33. Усе місто зібралося перед дверима. 34. І він оздоровляв чимало недужих на різні хвороби, і бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, бо вони знали про нього.

35. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.

Собор прпп. отців Печерських, що споч. у дальніх печерах Прп. Мойсея Мурина Св. Августина, єп. Іппонського Св. мч. Гебре Михаїла, пресвіт. ефіопського Мр. 5 зач.; 1, 29-35. 72

«І заходилась вона їм услуговувати» Дуже цікава історія про зцілення тещі апостола Петра, про яку згадують всі євангелисти, окрім Івана. Уважно слухаючи її, можна помітити важливу деталь. Отже Христос прийшов у гості до дому Петра, а вірніше до дому його тещі, адже Петро і Андрій не були з Капернауму, а з Витсаїди. Але не було кому прийняти такого важливого Гостя, бо господиня лежала хвора з гарячкою. Вона не могла приготувати гостину чи навіть прибрати в домі. Дім залишися без господині. І коли Ісус повертає їй здоров’я і разом з ним владу, то вона починає служити Господеві. 

Ісус неодноразово питав хворих перед тим як їх зцілити: «Що хочеш, щоб я зробив тобі?» На перший погляд це дивно звучить, бо мало б бути само собою зрозумілим, що хворий прагне зцілення. Але не все так однозначно. Можливо хворий так звик до хвороби, що вона стала йому вигідною, бо від нього не вимагалося відповідальності за своє життя та утримання. Це питання також можна розуміти  в такому ключі: «А навіщо тобі здоров’я? Що ти з ним зробиш?» Здорова людина часто марнує дар здоров’я на непотрібні справи та речі, замість присвятити своє життя служінню Богу та ближнім.

Одна відома психотерапевт захворіла на онко і, не можучи сама собі дати підтримку, звернулася до колеги. Та зненацька запитала: «А що доброго принесла ця хвороба в твоє життя?» «Що за абсурд? Що доброго може принести хвороба?» - перша її реакція. Але пізніше вона зрозуміла, що добром, яке принесла хвороба – це повне переосмислення свого життя, цінностей, відносин. Життя набуло нових сенсів.